• А мама — те Вічна Покрова

    • Еще сочинения по заданной теме
    • Похожих сочинений нет

    (На сцені квіти, плакати й малюнки про матір. Репродукції картин «Мона Ліза» Леонардо да Вінчі; «Сікстинська мадонна» Рафаеля Сакті. В українському рушнику — ікона Божої Матері.

    Звучить пісня «Мама, вечір догоря...» О. Білаша, сл. Б. Олійника).

      Мама, вечір догоря,

      Види тебе роса.

      Тільки ж ти, немов зірка,

      Виднеть удалині в піднебіння,

      Виднеть удалині, як за віями сльоза.

      Ти від злої зими

      Заслоняла нас крильми,

      Прихилялася

      Теплим вітерцем,

      Заглядалася білим лебедем,

      Дивом-казкою

      За віконечком,

      Сива ластівка,

      Сиве сонечко.

      Сад вишневий на порі.

      Повернулися журавлі.

      А мені, як до зірки,

      Долітати на крилі

      Усе до тебе, як до вічної зірки.

      Там, де ти колись ішла,

      Тиха стежка зацвіла

      Вечернею матіолою,

      Житом-долею світанкової.

      Дивом-казкою,

      Юним соняхом, —

      Сива ластівка,

      Сиве сонечко.

    Накриє останнім листочком тієї миті, коли дитя вимовить їй раптово, їй першої перше своє слово. Як гордо їй. Мало життя зернинка, яку вона, щаслива мати-жінка, для миру народила, світиться, начебто промінь, новий народжуючи день. А той, хто може на долоні зважити піщину, у пісках невидну, той відчує свою планету; і мати так: тримаючи дитину, усю землю тримає на своїх руках. І тільки через те ми матір називаємо святий. 1-і читець.

    По Рафаелевій картині ти мені знайома: У руках — зернинка, начебто земля вагома. Видасися ти мені такий. (На тлі музики читець виконує вірш І. Франко «Сікстинська мадонна»), 2-і читець.

    Хто змів сказати, що не богиня ти?

    Де той безбожник, який без серця тремтіння

    (Репродукція картини «Мона Ліза» Леонардо да Вінчі).

    Ведучий. Мені видасися ти такий: навстріч мені з губ твоїх зліта ясна посмішка золота, немов сковзнув через хмару промінь, і зігріває моє серце, яке нагадує мені маленьку землю, і на якому буйно проростають колись посіяні й забуті зерна. Навстріч мені із твоїх губ зліта ясна посмішка золота, начебто ластівка маленька із гнізда, Як Мона Ліза, ти піднімаєш безжалісно на сміх усі наші слабості й недоліки. Видасися ти мені такий.

    (Репродукція картини Рафаеля «Сікстинська мадонна»).

    Провідна. Мені видасися ти такий: у прозорості небесних фарб, з очима мрії блакитний, зупинилася ти з немовлям і дивишся у світлому спокої на шлях, який тоне в імлі. У тебе на особі — терпіння й щастя — на землі супутниці всіх жінок, які в стражданні чекають

      У твою особу небесне глянуть може,

      Наткнутий блиском твої краси?

      Так, ти богиня! Мати, райська мальва,

      У глянь на мене, із твої висоти!

      Бач, я, що в піднебіннях не міг знайти

      Богів, перед тобою хилюся теж. !

      Возу, парфумах мож ця сумнівати

      Небо, і пекло казкою вважати,

      І ти й краса твоя — не казка, немає.

    Час прийде, коли увесь світ покине Богів і парфумів, лише тебе, богиня, Шанувати буде вічно — тут, на полотні.

    Ведучий. Давайте ж і ми будемо прославляти жінку, яка подарувала кожному з нас найцінніше — життя. Звернемося до матерів, знайдемо для них необхідні слова й почитаємо поезії.

    1-і читець.

      Є на землі чарівне джерело,

      Що в дитинстві сили нам дало,

      А біля нього — верби й тополі,

      А біля нього — мати срібно чола

      Зорить у далеке плетиво доріг... Хіба ти це в серце не зберіг?

      Перші кроки тебе провели по землі руки мами,

      І теплом тебе першим зігріли колись руки мами,

      Ти не в сонячну вперше дивився блакить — в очі

      Мами І навічно побрав у дорогу собі — слово мами.

      Як з'єднав дивне джерело

      І прохолодь світлу, і тепло?

      У ньому рідні зірці, сонце рідне

      І мамині тривоги неодквітні,

      Що у важку мить до тебе долетять

      Із цілющою краплею життя.

      Палить кожна сини полинна сльоза серце

      Мами,

      Защемить, як над сином збереться гроза, серце

      Мами,

      І з'явиться щитом на дорозі лиха серце мами.

      Скільки є мудреців, і найвища завжди мудрість

      Мами. (Б. Втулка)

    Провідна. Слово «мама» росте разом з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як гладить дитину по голівці рідна рука. І так само тихо воно приходить на вуста — промінцем маминої посмішки й пестливістю її око, листочком вишні й світлиною сонця, пелюсткою квітки й радістю веселки, теплою лагідністю руки й вечірньою молитвою.

    Ведучий. « З букви- краплинки й звуку- сльозинки народиться одного дня на мир святе слово « а-м- про!, мовлене вустами янголятка, і опромінить хату, як дарунок Божий, тільки не дане нам запам'ятати ця мить, як не згадати того дня, коли над нащрю колискою вперше нахилилася мати. Це — мить, і це — вічність, тому що мама завжди з нами, вона живе в нас, у наших дітях і онуках, у всьому нашому роді й береже нас і благословляє на добро» (Ярема Гоян).

    Провідна. Тому не дивно, що так багато художників зверталися у своїй творчості до образа дружина-матюкай. Часто в такий спосіб вони прославляли свою матір. Це Борис Олійник і Дмитро Павличко, Олександр Білаш і Дмитро Луценко, Ганна Чубач і Антоніна Листопад, Святослав Крещук, Євгеній Гуцало, Василь Сухомлинський і багато інших.

    Ведучий. Після закінчення медучилища дівчину з Рівненщини доля послала далеко від будинку. Нині Антоніна Листопад — лікар-невропатолог Луганщини. Але щодня думками вона в батьківській садибі з рідною ненькою, якої, як сповідь, присвячує одну за однією поезії, як сповідь, як покаяння.

    3-і читець.

    ПОКАЯННЕ СЛОВО

      Вибачте мене, мама,

      Посмертно вибачите...

      Тяжкії гріхи перед Вами Буду Нести,

      Як хрест на Голгофу.

      Вибачте мене, мамочко-мама,

      За мізер моєї турботи Ой, що ж наробили

      Ви, ока... Навіщо проспали смеркання?

      Простіте всі дні й усі ночі,

      Які я украла в Прощання.

    Матусенько, мамцю, любов... Святий Материнський Дієприкметник! Найбільший мій гріх — нарікання На Ваші нестерпні страсті. Прийшло таки Ясновидіння, И пізно...

    Як жити з Невдячністю?! Найтяжчий мій гріх — нетерпіння. До тієї святої Терплячості! Зозуленька сиза, матусенько-мамо... Кує незворотньо скорбота. Важкі гріхи перед Вами Буду Нести, як Хрест На Голгофу!

    4-і читець.

    До української Матері Без Свята немає Святині. Кришталяться будень. У часі! А Мати — найстарша Богиня В сімейному іконостасі.

    Без роду немає сім'ї. І ранок уже, начебто вечір. А мати в найтяжчу годину Побере все горі на плечі.

      Без пещення немає Любові. Сини про це знають і дочки. ...А Мати — те Вічна Покрова. Накриє останнім листочком.

      Життя у квітах мальовничих.

      Не всім подарує по зірці.

      А Мати — суддя

      І захисник!

    За вищим заходом у мірці. Провідна. Мама! Є чи на миру слово більш прекрасне й ніжне? У матері добрі й ласкаві руки, найвірніше й найчутливіше серце — у ньому ніколи не вгасає любов, воно ніколи не залишається байдужим. У народі говорять: « Як під сонцем квітам, так з матір'ю дітям», «Немає кольору цвітнішого, як маківочка, немає й роду ріднішого, як матіночка».

    І скільки б тобі не було років — п'ять або п'ятдесят, — тобі завжди потрібна мати, її пещення, її погляд. Чим більша твоя любов до матері, тем світліше й радісніше твоє життя.

    2-і читець.

      Є чи у світі що світліше? Є чи у світі що світліше

      За мамині очі,

      Що всі зорять над дитинками,

      Як удень, так і вночі?

      Є чи у світі що щиріше,

      Як серденько мами,

      Яке б'ється для дитини

      Днями й ночами?

      Є чи у світі що дорожче,

      Як мама улюблена,

      Що трудиться для дитини

      До ночі від ранку.

      (Іванна Блажкевич)

    Ведучий. І хочеться так низько кланятися трудівницям, щоб здійснилися сонячні мрії материнські й надії, щоб оточувало їхнє синівське тепло й доброта, щоб безмежно раділи вони за успіхи своїх дітей.

    Перші поняття про щастя, добро й пещенню нерозривно зв'язані в нас із образом найбільш дорогої людини — матері. А мамина колискова звучить найніжнішої музикантом і тоді, коли посрібляться наші скроні. З колискової пісні починається мир людини до добротворення й снаги.

    (Звучить колискова).

    5-і читець.

      Я — син. Я — мамине крило

      Я — син. Я мамине крило.

      Гільце, яке в мир широкий проросло.

      Я народився характером веселий,

      Таким я виріс, так мені й ростити...

      Я хлопчик звідти, де співають села,

      Де танцями розгойдані мости.

      Я з тих країв, де люди люблять сонце

      І сміх такий, що шкіру пробива,

      Де жайворонок у поле служить охоронцем,

      Лелека у дворі гніздо звива..

      Я — син. Я — мамине крило.

      Гільце, яке в мир широкий проросло.

    (Обілаш)

    (Пісня Анатолія Пашкевича на слова Дмитра Лу-Ценка «Будинок мій, білий дім»).

      Будинок мій, білий дім,

      Рідна моя сторона.

      Пахне любисток і м 'ята,

      Мальви цвітуть край вікна.

      Будинок мій, білий дім,

      Казко тепла й доброти.

      Тропа від тебе хрещата

      В'ється в далекі мири.

      У будинку спокійно й затишно,

      Вечір десь бродить у гаї.

      Мати задумливо й ніжно

      Гладить голівку мою.

      Мама, чого засумували?

      Дайте тепла ваших рук.

      У будинку на пам'ять залишилися

      Болі й тривога розлук.

      Будинок мій, білий дім,

      У білому світі одна

      Пахне любисток і м 'ята,

      Мальви цвітуть край вікна.

      Страницы: 1 2 3

    Если Вам понравилось сочинение на тему: А мама — те Вічна Покрова, тогда разместите ссылку в вашей социальной сети или блоге, а лучше просто нажмите кнопку и поделитесь текстом с друзьями.
          Нравится
  • Краткий пересказ
  • Предыдущая публикация:
    Следующая публикация:
    Опубликовано и размещено в Сочинения по литературе 8 класс
  • Школьный Отличник – бесплатные сочинения. Материалы имеют оригинальный характер и принадлежат Soshinenie.ru. Готовые темы, планы сочинений. Краткие пересказы, изложения сюжета, диктанты, эссе. Пользование работами бесплатно.