Бен Г. Е. Предромантизм (Кратна літературна енциклопедія)

  

Бен Г. Е.: Предромантизм (Кратна літературна енциклопедія) "Джерело: Література Освіти)- нач. 19 вв.). Термін "П." уперше ввів Д.

Морне в "Огляді історії французької літератури" (1909) і в дослідженні "Романтизм у Франції в 18 в." (1912). На відміну від літ-ри Освіти, до-раю апелювала до розуму як засобу самовдосконалення особистості й суспільства, для П. характерне звертання до почуття (тому предромантизм часто асоціюють із Сентименталізмом"Джерело: Література Освіти)"природне" розвиток людини на лоні природи) поза цивилизов.

суспільством, у далеких країнах, в историч. і доисторич. минулому; останнє відрізняє предромантиков від сентименталістів, у до-рих переважає звичайно опис навколишньої їхньої дійсності. Борючись проти класицизму, предромантики звернулися до нар. творчості як до найбільше непосредств. вираження почуття.

Основоположником П. уважається Ж. Ж. Руссо"Джерело: Література Освіти)"природної людини", близького до природи й чутливого, розробив концепцію любові, вільної від умовностей, проповідував народний суверенітет. Творчість Руссо містило мн. ідеї, розвинені потім романтиками.

Предромантиком у Франції був руссоист Ж. А. Бернарден де Сен-Пьер, тоді як произв. Ж.

де Сталь і Б. Констана знаменують уже перехід від П.

до романтизму. Рубежем, що розділяє П.

і романтизм у Франції, мн. рад. дослідники схильні вважати епоху Французької бурж. революції. Багата літ-ра П.

в Англії. Предромантич.

поетизація повернення до природи, протиставлення природи й суспільства, прославляння почуття - тема критичних робіт е. Шефтсбери, Р. Херда, Дж. Уортона, е.

Юнга, мн. віршів Дж. Томсона, Р. Блера, У. У. Коллинза, Р. Бернса, раннього У.

Блейка й т. д. Інтерес до фольклору й до нац. минулого виявився в многочисл.

сб-ках нар. творчості (напр., Р. Додсли, Т. Перси, А. Рамзея, Р. Херда) і у фольклорних віршах Т.

Чаттертона, Дж. Макферсона, А. Рамзея, Р.

Бернса й ін. Порівн. - век. колорит з буйними страстями, похмурою таємничістю й картинами дикої природи, не торкнутою цивілізацією, усе більше входить у моду; характерним жанром англ. П. став Готичний роман - реакція на просветит. реалізм У Німеччині ідеї, аналогічні франц.

і англ. П., виявилися преім. у письменників "Геттингенской гаю" з їхнім культом природи, запереченням обществ. норм, ідеалізацією середньовіччя, а також у письменників "БуриИ натиску". Творчість Ф.

Шиллера в період "бурхливих геніїв" намічає перехід від П. до нем. романтизму "Джерело: Література Освіти) просвітительський раціоналізм із духом европ.

готичного роману. Тенденції П.

були властиві ряду письменників Угорщини; в идиллич. простоті сел. життя й у героїці нац. історії шукали свій ідеал Ш. Кишфалуди й Д. Бержени; характерним для П.

інтересом до фольклору й до минулого відзначена творчість поетів М. Чоконаи-Витеза й М.

Фазекаша, драматурга Й. Катони й ін. В Італії риси П. передбачені в трагедіях В.

Альфьери й В. Монти, у романі У. Фосколо "Останні листи Джакопо Ортиса" і його поемі "Гробниці".

В Іспанії П. позначився у творчості Х.

Кадальсо-І-Васкеса (пізня лірика), Г. М. де Ховельяноса, Х. Мелендеса Вальдеса, Ф. Мартинеса де ла Роса. Творчість багатьох письменників стоїть на грані П. і романтизму, тому дослідники зараховують їх (напр.

, Ф. Шиллера, У. Блейка, К. Кишфалуди й ін.) те до одному, то до іншого напрямку Літ.: Пиктет&"Моск. телеграф", 1828, ч. 23 і 24; Де Ла Барт&"Джерело: Література Освіти)- Elisabetha"0" height="0" border="0" src="top100. c" alt="">

Краткий пересказ
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: