До третіх півнів, у скороченні

  

Список добутків у скороченні цього автора Образа Материнське серце Зрізав До третіх півнів Якось в одній бібліотеці ввечері заговорили-заспорили персонажі російської літератури про Івана-Дурні. «Мені соромно, - сказала Бідна Ліза, - що він перебуває разом з нами». - «Мені теж ніяково поруч із ним стояти, - сказав Обломів. - Від нього онучами смердить».

- «Пускай довідку дістане, що він розумний», - запропонувала Бідна Ліза. «Де ж він дістане? » - заперечив Ілля Муромець. «У Мудреця. І нехай встигне це зробити до третіх півнів».

Довго сперечалися, і нарешті Ілля Муромець сказав: «Іди, Ванька. Треба. Бач, які вони все... учені. Іди й помни, у вогні тобі не горіти, у воді не тонути... За інше не ручаюся».

Іван поклонився всім поясним уклоном: «Не поминайте лихому, якщо пропаду». І пішов. Ішов-Ішов, бачить - вогник світиться. Коштує хатинка на курьих ніжках, а навколо цегла навалена, шифер, пиломатеріали всякі. Вийшла на ґанок Баба Яга: «Хто такий?» «Дурень-іван-дурень.

Іду за довідкою до Мудреця». - «А ти правда дурень або тільки простодушний?» - «До чого ти, Баба Яга, хилиш?

» - «Так я як тебе побачила, відразу подумала: ох і талановитий хлопець! Ти будувати вмієш?» - «З батьком терема рубав.

А тобі навіщо?» - «Коттеджик побудувати хочу. Візьмешся?» - «Ніколи мені. За довідкою йду». - « А-А, - зловісно простягнула Баба Яга, - тепер я зрозуміла, з ким маю справу.

Симулянт! Пройдисвіт! Останній раз запитую: будеш будувати? » - «Ні». - «У піч його!

» - закричала Баба Яга. Чотири стражники згребли Івана й у піч заштовхали. А отут надворі задзвеніли бубенци.

«Дочка їде, - зраділа Баба Яга. - З нареченим, Змієм Гориничем». Увійшла в хатинку дочка, теж страшна й теж з вусами. « Фу-Фу-Фу, - сказала вона. - Російським духом пахне».

- «А це я Івана жарю». Дочка заглянула в піч, а звідти - чи те плач, чи те сміх.

«Ой, не можу, - стогне Іван. - Не від вогню помру - від сміху». - «Чого це ти?» - «Так над вусами твоїми сміюся. Як же із чоловіком жити будеш?

Він у темряві й не зміркує, з ким це він - з бабою або мужиком. Розлюбить. А може, осерчав, і голову відкусити. Я цих Гориничей знаю». - «А можеш вуси вивести?» - «Можу».

- «Вилазь». І отут саме у вікна просунулися три голови Горинича й на Івана вп'ялися. «Це племінник мій, - пояснила Баба Яга. - Гостює».

Горинич так уважно й так довго розглядав Івана, що той не витримав, занервував: «Ну що? Племінник я, племінник. Тобі ж сказали.

Або що - гостей жерти будеш? А?!» Голови Горинича зачудувалися. «По-моєму, він грубіянить», - сказала одна. Друга, подумавши, додав: «Дурень, а нервовий».

Третя висловився зовсім коротко: «Лангет». - «Я счас тобі такий лангет покаджу! - вибухнув Іван зі страху.

- Я счас таке влаштую! Голови набридло носити?!» - «Ні, ну він же щосили грубіянить», - ледве не плачу сказала перша голова.

«Вистачить тягти», - сказала друга голова. «Так, вистачить тягти», - дурашливо підтакнув Іван і запік: «ех голив я тебе / На призьбі / Подарувала ти міні / Панчохи-Валянки...» Тихо стало. «А романси вмієш? - запитав Горинич. - Ну-ка проспівай.

А то руку відкушу. І ви співайте», - наказав він Бабі Язі сдочкой. И запік Іван про «Хасбулата відважного», а потім, хоч і впирався, довелося ще й станцювати перед Змієм. «Ну от тепер ти поумнел», - сказав Горинич і викинув Івана з хати в темний ліс Іде Іван, а назустріч йому - ведмідь. «Іду, - поскаржився він Іванові, - від сорому й сорому. Монастир, біля якого я завжди жив, чорти обклали.

Музику заводять, п'ють, бешкетують, ченців дошкуляють. Тікати звідси треба, а те й пити навчать, або в цирк запрошу. Тобі, Іван, не треба туди. Ці пострашнее Змія Горинича». - «А про Мудреця вони знають?

» - запитав Іван. «Вони про всі знають».

- «Тоді прийде», - зітхнув Іван і пішов до монастиря. А там навколо стін монастирських чорти гуляють - хто чечітку копитцем вибиває, хто журнал з картинками перегортає, хто коньяк розпиває. А біля непоступливого монастирського стражника у воріт три музиканти й дівиця «Очі чорні» виконують. Іван чортів відразу ж на горло став брати: «Я князь такий, що від вас жмути полетять.

По купинах рознесу! » Чорти здивувалися. Один поліз було на Івана, але свої відтягнули його убік. І виник перед Іваном хтось витончений в окулярах: «У чому справа, дружок? Що треба?» - «Довідку треба», - відповів Іван.

«Допоможемо, але й ти нам допоможи». Відвели Івана убік і стали з ним радитися, як викурити з монастиря ченців. Іван і дав пораду - запекти рідну для стражника пісню. Гримнули чорти хором «По диких степах Забайкалья». Грізний стражник засумував, підійшов до чортів, рядом сіл, чарку запропоновану випив, а в порожні ворота монастиря рушили чорти. Отут чорт наказав Іванові: «Танцюй камаринскую!» - «Пішов до диявола, - озлився Іван.

- Адже домовлялися ж: я допоможу вам, ви - мені». - «А ну танцюй, або до Мудреця не поведемо». Довелося Іванові піти в танок, і відразу опинився він разом із чортом у маленького, біленького дідка - Мудреця. Але й той просто так довідку не дає: «Розсмішиш Несмеяну - дам довідку». Пішов Іван з Мудрецем до Несмеяне. А та від нудьги звіріє. Друзі її лежать серед фікусів під кварцовими лампами для засмаги й теж нудьгують.

«Співай для них», - наказав Мудрець. Запік Іван частівку. « Про-Про... - застогнали молоді. - Не треба, Ваня.

Ну, будь ласка...» - «Ваня, танцюй!» - розпорядився знову Мудрець.

«Пішов до чорта!» - розсердився Іван. «А довідка?

- зловісно запитав дідок. - От відповідай мені на кілька питань, доведи, що розумний. Тоді й видам довідку». - «А можна, я запитаю?» - сказав Іван. «Нехай, нехай Іван запитає», - завередувала Несмеяна.

«Чому в тебе зайве ребро?» - запитав Іван у Мудреця. «Це цікаво, - зацікавилися молоді люди, оточили старого. - Ну-ка, покажи ребро».

І з гоготом почали роздягати й мацати Мудреця А Іван витягся з кишені Мудреця печатка й відправився додому. Проходив повз монастир - там з піснями й танцями господарювали чорти. Зустрів ведмедя, а той уже умовами роботи в цирку цікавиться й випити разом пропонує. А коли повз хату Баби Яги проходив, то голос почув: «Иванушка, звільни. Змій Горинич мене у вбиральню під замок посадив на кару». Звільнив Іван дочка Баби Яги, а вона запитує: «Хочеш стати моїм коханцем? » - «Пішли», - зважився Іван.

«А дитинчати зробиш мені?» - запитала дочку Баби Яги. «З дітьми вмієш звертатися?» - «Сповивати вмію», - похвасталася та й туго повила Івана в простирадла. А отут саме Змій Горинич наскочив: «Що?

Страсті розігралися? Гри затіяли?

Хавать вас буду!» І тільки виготувався проковтнути Івана, як вихром влетів у хатинку донський отаман, посланий з бібліотеки на виторг Івана. «Пішли на галявинку, - сказав він Гориничу. - Враз всього голови тобі відріжу». Довго тривав бій. Здолав отаман Змія.

«Боевитее тебе, козак, я чоловіків не зустрічала», - заговорила ласкаво дочка Баби Яги, отаман запосміхався, вус почав крутити, да Іван обсмикав його: пора нам вертатися У бібліотеці Івана й отамана зустріли радісно: «Слава богові, живі-здорові. Іван, добув довідку?» «Целую печатка добув», - відповів Іван. Але що з нею робити, ніхто не знав.

«Навіщо ж людини в таку далечінь посилали? » - сердито запитав Ілля. «А ти, Ванька, сідай на своє місце - незабаром півні проспівають». - «Нам би не сидіти, Ілля, не рассиживаться!» - «екий ти повернувся...» - «Який?

- не вгамовував Іван. - Такий і прийшов - навкруги винуватий.

Посидь отут!..» - «От і посидь і подумай», - спокійно сказав Ілля Муромець. І запекли треті півні, отут і казці кінець.

Буде, може, і інша ніч... Але це буде інша казка

Краткий пересказ
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: