Образцы творческих сочинений > Додаток до уроків – Гі де Мопассан


     
  • Додаток до уроків – Гі де Мопассан

    Анрі-Рене-Альбер-Гі Де Мопассан народився в нормандії 5 серпня 1850 року. Він походив зі збіднілого дворянського роду, що переселився з лотарингії до нормандії в XVІІІ ст. Дід письменника, Жуль де мопассан, який помер у 1875 році, володів маєтком у невіль-Шан-д’Уазель, але, не вміючи господарювати, продав свій маєток і згодом зовсім збанкрутів. Батько письменника, Гюстав де мопас-сан (1821–1899), одружений з 1846 року на своїй подрузі дитинства — лорі ле Пуатвен (1821–1903), яка походила зі стародавньої культурної нормандської буржуазної родини, змушений був вступити на службу й став біржовим маклером у Парижі. Він любив мистецтво, писав акварелі, товаришував із художниками. У нього була репутація вишуканого дворянина, чепуруна й марнотрата. його легковажна вдача мало відповідала характеру дружини, зосередженої та вдумливої. Після народження другого сина, ер-ве (1856–1889), батьки мопассана розірвали шлюб, і мати оселилася з обома синами в приморському місті етрета на віллі Вергі, що їй належала.

    Дитячі роки мопассана минули в нормандії. Він бігав полями і лісами, прибережними стрімчаками, ходив з рибалками в море, навчився ловити рибу й управляти вітрилами, знав усі місцеві визначні пам’ятки й звичаї, опанував нормандський діалект. Уже тоді він добре ознайомився із дрібнопомісним побутом і життям фермерів, селян, рибалок, матросів.

    Коли хлопчикові виповнилося 13 років, мати віддала його до духовної семінарії містечка Івето. Юному Гі була не до вподоби сувора дисципліна, що панувала в семінарії. Він неодноразово тікав додому, усіляко бунтував і пустував. Зрештою його виключили з навчального закладу, приводом для цього послужило його жартівливе послання у віршах «Давно від миру очужілий», у якому юний поет повідомляв своїй кузині, яка виходила заміж, що він зовсім не має наміру відректися від всіх радостей життя в семінарській «зажиттєвій могилі».

    1866 року лора де мопассан віддала сина до руанського ліцею. це також був закритий заклад, але тут він все ж таки був більш вільним і ніхто не переслідував його за писання віршів. а серед

    У червні 1869 року мопассан закінчив руанський ліцей зі званням бакалавра й вступив на юридичний факультет у нормандському місті Канні. Улітку 1870 року спалахнула франко-прусська війна, і мопассана було призвано на військову службу. Він брав участь у походах, перебував у Парижі під час облоги, спочатку у форті Венсен, а потім був переведений у Головне інтендантство. Де був мопассан під час Паризької комуни, досі не встановлено.

    Після війни, що супроводжувалася економічною кризою, майнове становище батьків мопассана різко погіршилося. Юнак уже не має можливості отримати вищу освіту і змушений вступити на службу. З 1872 року до листопада 1878 року він служить у морському міністерстві, ведучи важке, напівзлидарське життя.

    Платні не вистачало на покриття найнеобхідніших витрат. мо-пассан зводив кінці з кінцями тільки завдяки незначній допомозі батька.

    Службу в морському міністерстві мопассан зненавидів і без натяків називав її своєю «в’язницею». У міністерстві було відомо, що парубок мріє стати письменником; літературні інтереси, що віддаляли його від товаришів по службі, викликали до нього підозріле й неприязне ставлення з боку начальства. Службові атестації мо-пассана, спочатку цілком сприятливі, стали нарешті зовсім іншими. «Боюся, як би його таланти не віддалили його від адміністративних робіт»,— єхидствував шеф в одній з останніх атестацій.

    «недільні прогулянки паризького буржуа», «У лоні родини», «Спадщина» й низка інших новел сповнені безрадісних вражень мопассана про службу в морському міністерстві. Письменник відтворив тут маленький світ вульгарних чинуш, дрібних інтриганів, підлабузників і пролаз, що роблять собі кар’єру, глузують з бідного переписувача, і в той же час тріпочуть перед начальством — перед карикатурним громовержцем на зразок добродія Торшбефа.

    Після тривалих клопотань, участь у яких брав і Флобер, мопас-сану вдалося перевестися в грудні 1878 року в міністерство народної освіти, де він пробув до кінця 1880 року, діставши після успіху «Пампушки» піврічну відпустку через хворобу. У 70-х роках весь свій позаслужбовий час мопассан присвячував двом пристрастям — гребному спорту й літературі. Улітку він жив у передмісті Парижа й уставав удосвіта, щоб покататися Сеною; о десятій ранку — він на службі, увечері — знову на річці.

    Поезія річки, нічні тумани Сени, її тінисті зелені береги, перегони, риболовля, любовні пригоди й весь відчайдушний побут веслярів — усе це широко відбилося в новелістиці мопассана. Ще в 70-х роках він мріяв створити цикл новел «човнові розповіді». Сюжети цього циклу, можливо, перероблені потім у його новелах «на річці», «Подруга Поля», «Поїздка за місто», «Іветта», «Са-Іра», «мушка» та ін.

    Крім гребного спорту, мопассан любив подорожувати; хоча служба не давала йому для цього багато можливостей, він все ж таки часом здійснював тривалі пішохідні екскурсії. У серпні 1877 року він їздив до Швейцарії, а 1879 року подорожував пішки Бретанією.

    Увесь час, вільний від служби, гребного спорту та любовних авантюр, мопассан віддавав літературі. «Порося! Постійно жінки!» — гарчав на нього Флобер, з яким він бачився часто, часом щонеділі. Флобер жадав від свого учня щоденної регулярної творчої праці, якій усе інше повинно бути принесене в жертву: «Від п’яти годин вечора й до десяти ранку увесь ваш час повинен бути присвячений музі… Для художника існує тільки один принцип — жертвувати всім для мистецтва».

    Поради Флобера далися взнаки: літературна робота мопассана в 70-х роках відзначалася інтенсивністю. «Упродовж семи років,— згадував він,— я писав вірші, писав повісті, писав новели, написав навіть огидну драму». У ці роки накопичувався і його величезний запас новелістичних сюжетів.

    Зближення з молодими послідовниками Золя, переважно прозаїками, відповідало переходу мопассана наприкінці 70-х років від поезії до прози.

    Гучний успіх «Пампушки» супроводжувався запрошенням мопассана до співробітництва з газетою «Голуа», де незабаром з’явився цикл його новел-нарисів «недільні прогулянки паризького буржуа». У вересні й жовтні 1880 року мопассан здійснює подорож Корсикою, враження від якої відбилися у низці його нарисів і новел, а також в одному із розділів роману «Життя». У 1881 році він подорожує алжиром, де відбувалися в той час повстання місцевого населення проти французького колоніального гніту; дорожні нариси мопассана були в 1884 році видані у вигляді книги «Під сонцем». Улітку 1882 року письменник удруге подорожував Бретанією.

    В 1881–1883 роках мопассан особливо тісно зближується з Тур-генєвим, дає йому для перегляду свої нові твори, стає разом із ним членом комітету зі спорудження пам’ятника Флоберу.

    регулярна праця, заповідана Флобером, стала в 80-х роках найпершою умовою творчості мопассана. Працюючи щодня 7–12 годин, мопассан устигав у середньому написати шість сторінок, а вечорами записував свої денні враження. напруженою роботою письменник доводив себе до хронічної перевтоми. Тривалий час він дозволяв собі єдиний щорічний відпочинок — участь у мисливському сезоні, що відкривався у вересні. Він знову потрапляв у нормандію, до своєї численної рідні й знайомих. Враження від полювання відбилися в багатьох його новелах («любов», «Іржа», «Півень проспівав», «Вальдшнеп» та ін.).

    Біографи підрахували, що за 1885 рік мопассан написав 1500 друкованих сторінок. цього не досягли ані Бальзак, ані Дік-кенс, ані навіть Дюма-батько. але тут ураховано лише сторінки художньої прози й не прийняті до уваги ті «хроніки»-нариси та фейлетони, які мопассан щотижня друкував у газетах.

    літературний успіх мопассана зростав від однієї книги до іншої. 1882 року митець видав збірник новел «мадемуазель Фіфі»; 1883 року — збірник «розповіді вальдшнепа» і роман «Життя», що був високо оцінений І. С. Тургенєвим і л. м. Толстим. ці твори висунули мопассана у перший ряд сучасних французьких письменників. 1884 року виходять збірники «місячне світло», «Сестри рондолі», «міс Гаррієт» і книга «Під сонцем». У 1885 році видані збірники «Іветта», «Казки дня й ночі» й «Туан», а одночасно з ними — роман «милий друг», що приніс мопассану світову популярність.

    напружена творча робота першого п’ятиліття 80-х років сильно розхитала здоров’я мопассана.

    Страницы: 1 2

    Если Вам понравилось сочинение на тему: Додаток до уроків – Гі де Мопассан, тогда разместите ссылку в вашей социальной сети или блоге, а лучше просто нажмите кнопку и поделитесь текстом с друзьями.
          Нравится
  • Краткий пересказ
  • Предыдущая публикация:
    Следующая публикация:
    Опубликовано и размещено в Образцы творческих сочинений
  • Школьный Отличник – бесплатные сочинения. Материалы имеют оригинальный характер и принадлежат Soshinenie.ru. Готовые темы, планы сочинений. Краткие пересказы, изложения сюжета, диктанты, эссе. Пользование работами бесплатно.