Гітара Пабло Неруди

  

Іван Федорович Драч Поміж смертю і тим, Що називають безсмертям, Я вибираю гітару… Пабло Неруда І Що може поет в цьому світі - Напитись сонетом води, Погладити сонце в зеніті І бути, як хлопчик, радий, - Що може поет в цьому світі?! Я згадую дні весняні, Спогадую Веймарський форум, Як Пабло всміхався мені, І квітці, і зірці в ту пору, - І сонцем вмивалися дні. Та ось Бухенвальд - і Неруда Там серце своє натрудив. В очах клекотала огуда, А він повен гніву ходив З гітарою в парі - Неруда. Він був - наче той материк, Твердий, незворушний флегматик, І німо кричав його крик, І я, непіддатний до паток, Обожнював цей материк.

Гітара ж, мов хвиля ласкава, Все била в його береги, Аж гнулася дивом лекала, Такий він був їй дорогий - Музична ласкавка легкава. Прокляті ці концтабори - Мембранне вона тріпотіла Й летіла йому догори, То тіло тулила до тіла - Любила над концтабори…

Та як же, та як він ожив, Отой Бухенвальд, аж у Чілі? Скажи мені, Пабло, скажи, Про дні розкажи поночілі, Де час Бухенвальдом ожив. Як цвіль підіймається з дна І честь віддав Піночету - Новітній фашизм розпина Гітару і душу поету, Бо ж гнівом клекоче струна. Що може поет в цьому світі? А може він вмерти тоді, Як душі замкнули у кліті І хунта над виром подій Павучо зависла в зеніті. Та ні ж! Не помре він тоді, Хоч смерть його в губи цілує, Хоч губи у неї тверді - Межа навіть чорному злу є, Не може він вмерти тоді…

II Обрубані руки у Хари. На сонці - кривавий пил. Змордовано душу гітари На гітлерівський копил.

Гітару кладуть на мари. Коли протира Піночет Криваві свої окуляри, Що може в розпуці поет: Невже ж бо волати до хмари - Гітари, гітари, вперед?! III «Інтернаціоналом» суремить спів Над неподоланою труною, Хоч кулемет люто косить з-під брів. Встає правічною новизною «Інтернаціонала» суремний спів. Робітники із святих передмість Лагодять струни в лихому підпіллі - Хоч кулемет розлютовано їсть Струни оті посивілі, аж білі, - Альєндівську гвардію з передмість. Пабло, мій Пабло, струна до струни, Душа до душі - нехай руки закуті, Віко дощенту розбий у труни, Хай кулемет захлинається з люті, Над смертю - гітарою нам продзвени!

Краткий пересказ
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: