Лірика А. А. Фета займає особливе місце серед шедеврів російської літератури

  

І це не дивно - Панас Опанасович Фет був новатором свого часу в області вірша, мав особливий, неповторний дарунок найтоншого лірика. Його поетична манера листа, «фетовский почерк»; додали його поезії неповторне зачарування й принадність. Фет був новатором у багатьох відносинах. Він розкріпачував слово, не заковував його в рамки традиційних норм, а затворів, прагнучи виразити свою душу й почуття, що наповнюють неї. Словосполучення, що зустрічаються у Фета, вражали й обурювали багатьох його критиків, але по достоїнству були оцінені його шанувальниками.

Дивує те, як зображена природа у Фета. Вона настільки олюднена, що ми часто зустрічаємо «трави в риданні», «овдовілу лазур», «ліс прокинувся, весь прокинувся, гілкою кожної». Розкутість фетовского слова виражається ще й у тім, що воно завжди тяглося, «тяжіло», не тільки до поезії, але й до живопису, до музики. Яскравим прикладом такого листа є вірш «Співачці»: Неси моє серце в дзвенячу далечінь, Де, як місяць за гаєм, сум; У цих звуках на жаркі сльози твої Лагідно світить посмішка любові.

Важко зрозуміти, як у звуках можуть бути «жаркі сльози», чому на них «лагідно світить посмішка любові». Але добуток дійсно має неповторний музичний ефект. Читаючи вірша Фета, начебто поринаєш у якийсь незвичайний мир, мир чудесних звуків, чарівних фарб, казкових картин. Зі сторінок ллється прекрасна музика, спурхують птаха, а серце несеться в «дзвенячу далечінь». Саме такі почуття викликає цикл віршів «Мелодії». Як легко простежити плин думок автора - звуки фортепіано плавно перетікають у спів «хору природи», що переміняється окремими акордами гітари, що будять спогади, що вишиковують образи.

І міняється звуків окремий удар, Так ласкательно шепотять струменя, Немов боязкі струни воркочуть гітар, Наспівуючи заклики любові. Дивує те, скільки відтінків почуттів можна простежити в лірику Фета. Це й смуток, і тривога, і сумнів, і пристрасть, і туга - все це відбито часом у двох-трьох чотиривіршах.

Вірша цього поета будять у душі неповторні почуття. Володіючи асоціативно-метафоричним мисленням, автор доносить до читача незвичайні образи, і читач сам «додумує» ситуацію, представлену у вірші. Це лише натяк на те, про що хотів сказати автор. Фет - поет-живописець, у багатьох його віршах простежується багата колірна гама, часом контрастна, де чітко проявляються світло й тіні: Місяць світлом з висоти Обдав ниви. А в яру блиск води, Тінь так верби. Також у віршах Фета можна виділити такі, у яких відбивається рух, жест. Наприклад, у вірші «Діана» відбиття у воді лику богині, колеблемое вітром, дає життя нерухливому мармуру.

Фет прагне розширити границі мови, поетичного слова, але доходить висновку, що виразити на папері можна лише малу частину всіх почуттів, переживань, а все інше належить тобі й твоєму внутрішньому миру, зрозуміти який не може ніхто. Усвідомлюючи обмеженість словесного матеріалу, поет викликує: Як бідний наша мова! - Хочу й не можу - Не передати того ні другові, ні ворогові, Що буйствує в груди прозрачною волною. Скаржачись на недостачу словесного матеріалу, поет все-таки зміг виразити свої почуття й переживання, використовуючи польоти своєї фантазії. У лірику Фета злилися поезія, живопис, музика, які в сукупності становлять неповторну чарівність фетовской поезії. А.

А. Фет Поезія Панаса Опанасовича Фета ніжна й багатолика, сама природа «говорить його вустами». Мимоволі починаєш тріпотіти, вчитуючись у його рядки, причому в них немає особливій таємничості й штучності. За зовнішньою простотою й щоденністю відкриваються неповторність і природна краса, які становлять основну принадність його створінь - любов і гармонію.

Злиття ліричного «я» із зовнішнім миром часом абсолютне. Автор розкривається в добутку, вливаючи нам у Душу глибоке сприйняття навколишнього світу. На подвійному склі візерунки. Накреслив мороз, Шумний день свої дозори И гостей відніс; Смолкнул яскравий говір пліткою, Нудний голос дня: Благодатней і приветней. Всі навкруги мене. Природа, любов, поезія - ці поняття родинні, вони виражають сутність буття.

Людина щаслива, якщо живе в гармонії з навколишнім світом і самим собою. Цей стан передає своєї поезії А. А. Фет. Почуття умиротворення в природі переливається в його душу. Природа збагачує поета красою, силою й величчю, а він РИТ їй божественні звуки своєї чарівної ліри.

Вірші Фета музичні, вони співучі й ліричні споконвічно, чи не тому багато хто з них стали прекрасними романсам Тільки зустріну посмішку твою Або погляд уловлю твій втішний, - . Не тобі пісня любові я співаю, а твоїй красі ненаглядної. Про співака по зорях говорять, Начебто троянду влюбленною треллю. Вихваляти неумолчно він радий Над запашною її колискою.

Любов і природа, вони те саме що один одному, і коли ці поняття зливаються в єдине ціле, народжується первозданна краса. Це прекрасно відчув Фет і передав у своїй творчості. Нехай говорять: «безідейна й аполітичному», але поезія повинна бути величної, збагачувати душу людини прекрасними звуками, учити його жити в гармонії з миром, а цю «завдання» лірика Панаса Опанасовича виконує чудово. Хочеться знову й знову звертатися до його мелодійних віршів, наповнюватися ними, дивитися на навколишніх його добрими й мудрими очами художника, впускати в душу цю нехитру красу, кращати, богаче й чистіше духовно від високого спілкування з утворами майстра. Літній вечір тихий і ясний; Подивися, як дрімають верби; Захід неба блідо-червоний, И ріки блищать звої.

Від вершин сковзаючи до вершин, Ветр повзе лесною височінню. Чуєш ржанье по долинах? Те табун несеться клуса. У віршах А. А.

Фета дуже часто звучать звертання, заклики вийти в цей великий і прекрасний мир, побачити його красу й принадність, зачудуватися й зрадіти Божому утвору. Повно спати: тобі дві троянди. Я приніс зі світанком дня.

Крізь срібні сльози. Яскравіше млість їхнього вогню. Весняних днів хвилинні грози, Повітря чисте, свіжої аркуші...

І роняють тихо сльози. Ароматні квіти. Поезія Фета активна, тому що кличе від млості й неробства стрибнути в це більше й світле життя, довідатися любов, красу й негоди, відчути гармонію навколишні в принадності й різноманітті.

Краткий пересказ
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: