Моральний подвиг людини в оповіданні Шолохова «Доля людини» Доля людини Шолохов М. А

  

Моральний подвиг людини в оповіданні Шолохова «Доля людини»
М. Шолохов у своїх добутках ставив і дозволяв серйозні філософські й моральні проблеми. У всіх добутках письменника простежується в тім або іншому контексті сплетення двох головних тим: теми людини й теми війни

В «Долі людини» Шолохов нагадує читачеві про ті нещастя, які принесла російському народу Велика Вітчизняна війна, про стійкість людини, що видержали всі мучення й не сломились. Оповідання Шолохова пронизане безмежною вірою в щиросердечні сили російської людини

Сюжет будується на яскравих психологічних епізодах. Проводи на фронт, полон, спроба втечі, друга втеча, звістка про сім'ю. Такого багатого матеріалу вистачило б на цілий роман, але Шолохов зумів умістити його в невеликому оповіданні

В основу сюжету Шолоховим була покладена реальна історія, розказана авторові в перший післявоєнний рік, простим шофером, що тільки що повернувся з війни. В оповіданні звучать два голоси: «веде» Андрій Соколов - головний герой. Другий голос-голос автора, слухача, випадкового співрозмовника

Голос Андрія Соколова в оповіданні - це відверта сповідь. Про все своє життя він розповів незнайомій людині, виплеснув все те, що роками тримав у душі. Дивно безпомилково знайдений пейзажне тло для оповідання Андрія Соколова. Стик зими й весни. І здається, тільки в таких обставинах історія життя російського солдата могло пролунати із захоплюючою відвертістю сповіді

Цій людині нелегко довелося в житті. Він іде на фронт, попадає в полон з нелюдськими умовами існування. Але ж у нього був вибір, він міг би забезпечити собі стерпне життя, погодившись доносити на власних товаришів

Один раз на роботах Андрій Соколов необережно висловився про німців. Його висловлення не можна назвати реплікою, кинутої на адресу ворога, це був лемент душі: «Так одного квадратного метра цих кам'яних плит багато для могили кожного з нас».

Заслуженою нагородою з'явилася можливість побачити сім'ю. Але, приїхавши додому, Андрій Соколов довідається, що сім'я era загинула, а на місці, де стояв рідний будинок - глибока яма, що поростила бур'яном. Син Андрія гине в останні дні війни, коли до довгоочікуваної перемоги було рукою подати

Голос автора допомагає нам осмислити людське життя як явище цілої епохи, побачити в ній загальнолюдський зміст і зміст. Але в оповіданні Шолохова пролунав ще один голос-дзвінкий, чистий дитячий голосок, здавалося, що не відає повної міри всіх лих і нещасть, що випадають на людську частку. З'явившись на початку оповідання настільки безтурботно-лунко, він піде потім, цей хлопчик, щоб у фінальних сценах стати безпосереднім учасником, що діє особою високої людської трагедії

Усе, що залишилося в житті Соколова - спогаду про сім'ю й нескінченна дорога. Але життя не може складатися з одних чорних смуг. Доля Андрія Соколова звела його із хлопчам років шести, таким же самотнім, як і він сам. Нікому не потрібний був замурзаний парубійко Ванятка. Тільки Андрій Соколов пошкодував сироту, усиновив Ванюшу, віддав йому всю нерозтрачену батьківську любов

Це був подвиг, подвиг не тільки в моральному змісті цього слова, але й у героїчному. У відношенні Андрія Соколова до дитинства, до Ванюші, гуманізм здобув велику перемогу. Він восторжествував над антилюдяністю фашизму, над руйнуваннями й втратами

Шолохов акцентує увагу читача не тільки на епізоді зустрічі Соколова із сиротою Ванею. Дуже колоритної також є сцена в церкві. Німці розстріляли людину тільки через те, що він попросився вийти на вулицю, щоб не опоганити Божий храм. У тій же церкві Андрій Соколов убиває людину. Соколів убив боягуза, що готовий був зрадити свого командира

Скільки всього у своєму житті витерпів Андрій Соколов, але не озлобився на долю, на людей, залишився людиною з доброю душею, чуйним серцем, здатним любити й співчувати. Стійкість, чіпкість у боротьбі за життя, дух відваги й товариства - ці якості не тільки залишилися незмінними в характері Андрія Соколова, але й збільшилися

Шолохов учить гуманізму. Це поняття ніяк не можна перетворювати в гарне слово. Адже навіть самі витончені критики, міркуючи на тему гуманізму в оповіданні «Доля людини», говорять про великий моральний подвиг. Приєднуючись до думки критиків, хочеться додати одне: потрібно бути теперішньою людиною, щоб зуміти винести все горе, сльози, розставання, смерть рідних, біль принижень і образ і не стати після цього звіром з хижим поглядом і вічно озлобленою душею, а залишитися людиною.

Краткий пересказ
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: