«Собор Паризької Богоматері». Система образів роману, вираження в ній колізій епохи

  

Мета: допомогти учням усвідомити виховне та ідейно-художнє значення образів роману; розвивати навички аналізу образів-персонажів, вміння зіставляти, висловлювати оціночні твердження, обґрунтовувати їх; виховувати пріоритет загальнолюдських цінностей, читацьку культуру. оснащення: портрет письменника, видання роману, ілюстрації до твору, фрагменти кінофільму. тип уроку: формування вмінь і навичок.

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Один із розділів роману В. Гюго «Собор Паризької Богоматері» називається «Три чоловічих серця, по-різному створених». Багато героїв твору видатного французького письменника є антиподами за переконаннями, характерами, вчинками, зовнішністю. але всі вони виражають колізії епохи, різнобічно розкривають ідеї автора. наше завдання сьогодні — розібратися в цій системі образів та ідеях, які в них закладені, відчути силу й красу художнього слова.

II.        Оголошення теми та мети уроку

III.       Актуалізація опорних знань

літературна гра-диктант «так чи ні» за змістом 7–11 книг роману

необхідно підтвердити або заперечити судження:

1)         Феб не любив своєї майбутньої дружини і не знав, як із нею поводитися. (Так)

2)         Коли Квазімодо дивився зверху на танцівницю-циганку, його погляд був розгубленим і злим. (Ні)

3)         Феб пішов на побачення з есмеральдою і хотів її вбити. (Ні)

4)         Суд звинувачував есмеральду в тому, що вона у змові із козою-чарівницею заколола кинджалом ротмістра Феба де Шатопера. (Так)

5)         через тортури есмеральда обмовила себе, визнавши провину за вбивство Феба. (Так)

6)         У стінах Собору навіть злочинець ставав недоторканим. (Так)

7)         натовп заревів від злості й обурення, коли Квазімодо відбив есмеральду в катів і поніс її до Собору. (Ні)

8)         Квазімодо доглядав за есмеральдою, годував її, розважав, і вони стали друзями. (Ні)

9)         Юрма волоцюг, підмовлена П’єром Гренгуаром, кинулася до Собору рятувати дівчину-танцівницю. (Так)

10)       Клод Фролло вказав есмеральді на шибеницю і сказав, щоб вона обирала між ними двома. Дівчина обрала архідиякона. (Ні)

11)       Жінка-затворниця так і не дізналася, що есмеральда — її дочка, колись викрадена циганами. (Ні)

12)       ніхто ніколи так і не дізнався про долю Квазімодо. (Ні)

IV.       Формування вмінь і навичок

1. слово вчителя

— Призначення героїв (головних і другорядних, історичних та вигаданих, реальних та символічних) у романі В. Гюго «Собор Паризької Богоматері» — виразити колізії епохи.

2. Колективне заповнення таблиці (другу колонку учні заповнюють самостійно)

 

Уособлення церковної влади          Клод Фролло

Уособлення світської влади            Король людовик XI

Уособлення демократії, що починала про себе заявляти            Фламандський панчішник Жак Коппеноль; Квазімодо

3. слово вчителя

— Багато образів у романі побудовано за принципом антитези. напишіть, за яким принципом протиставляються слова в парах — заповніть другу колонку таблиці самостійно.

Герой  Протиставлення за…           Герой

Король           …соціальним станом           народ

Квазімодо      …потворністю та красою    есмеральда

Квазімодо      …моральністю, поняттям про коханням   Клод Фролло

Квазімодо      …ставленням до дівчини, поняттям про кохання, зовнішністю            Феб де Шатопер

4. робота в групах і презентація зіставлень, досліджень

I           група досліджує образи короля та узагальнений образ народу.

II         група зіставляє образи Квазімодо й есмеральди.

III        група порівнює образи Квазімодо й Клода Фролло.

IV        група зіставляє образи Квазімодо і Феба де Шатопера.

Примітка. Учні обговорюють проблему, складають порівняльні таблиці, знаходячи спільне та відмінне, звертаючи увагу на відповідність та протиріччя, добирають цитати, узагальнюють результати роботи у висновках.

(Очікувані відповіді

І група зазначає, що король Людовик XI зображений як втілення деспотизму королівської влади. Цей хитрий політик вів боротьбу із феодальною роздрібненістю. Король вдягався у «заяложений капелюх, фланелевий камзол, оторочений облізлим хутром», але не шкодував грошей на витрати, необхідні для тортур та страти засуджених.

Штурм Собору французькою біднотою, яка піднялася на захист Есмеральди, король сприйняв як виступ проти головного судді Палацу правосуддя та затримав військову допомогу до ранку, тому що це було йому на користь. «О мій добрий народе! Нарешті ти мені допомагаєш розправлятися із феодалами!» Коли ж чернь уже почала штурмувати Собор, що перебував під опікою короля, Людовик «з лиса обернувся на гієну» і почав кричати катові, щоб той хапав і вбивав «мерзотників». Отже, народ для короля— лише знаряддя досягнення своєї мети, тому панчішник Жак Коппеноль у розмові з королем пророкує майбутню революцію.

Народ у романі, щоправда, показаний поки що як юрба, часто жорстока, зла та забобонна. Проте за цим убачається прагнення простих людей відчути свою гідність, повагу до себе. Об’єднані спільною метою — визволити улюблену танцівницю, міські низи були грізною та небезпечною силою для королівської влади.

II група звертає увагу на те, що образи Квазімодо й Есмераль-ди є протилежними за зовнішністю, учасники групи зачитують портретні характеристики героїв із тексту.

Квазімодо: «Величезна голова, вкрита рудою щетиною; між плечима — здоровенний горб, що видавався і на грудях; якась дивовижна будова стегон і ніг, таких вигнутих, що вони сходилися тільки в колінах і були подібні до двох серпів, з’єднаних ручками, широкі ступні, потворні руки. І при всій цій потворності якийсь невловимий вираз грізної сили, спритності та відваги; дивний виняток із споконвічного правила, за яким як сила, так і краса виникають з гармонії»; «Здавалось, що це був розбитий і невдало спаяний велетень». Есмеральда: «Вона була невисока, але не здавалося такою, настільки зграбною була її тонка постать. Вона була смуглява, та легко було догадатися, що при денному світлі її шкіра повинна мати чудовий золотавий полиск, як в андалузок та римлянок… Тоненька, жвава, немов оса, у своєму золотистому корсажі, барвистій сукні, що надималася від швидкого танцю, з оголеними плечима, стрункими ніжками, що мелькали з-під спідниці, чорним волоссям, сяючими очима — вона, здавалось, була неземною істотою».

Клод Фролло і Квазімодо — вихователь і вихованець. Квазімодо — юнак. Про Клода Фролло сказано, що йому було не більше тридцяти п’яти років, він був лисий, «лише на скронях у нього було кілька пасом ріденького волосся, вже зовсім сивого». Клод Фролло вважав свою пристрасть до Есмеральди гріховною і звинувачував у цьому дівчину, її чари; разом із тим не міг позбутися свого почуття, що й призвело його до злочину та власної загибелі. Кохання цього чоловіка темне, дике, егоїстичне. Квазімодо вразив вчинок Есмеральди, коли вона єдина поставилася до нього прихильно й дала води. Горбань закохався, але розумів, що не може викликати почуттів у відповідь через свою потворність. Він не нав’язувався їй, поводився із нею тактовно, коли врятував її та взяв під свою опіку (навіть пішов до Феба, щоб попросити його зустрітися з дівчиною, хоча сам кипів від ревнощів). Клод Фролло домагався кохання силою та підступом, врешті-решт, призвів до загибелі свою кохану.

IV група характеризує Феба де Шатопера й говорить про те, що ротмістр не любив своєї нареченої, звик до воєнщини та солдатської лайки, кохання легковажних жінок і відвідування таверни. Він урятував Есмеральду, вона йому сподобалася. Феб навіть домовився з нею про побачення. Але для нього це була звичайна розвага, і на почуття дівчини він зовсім не зважав, на відміну від Квазімодо. Виживши після поранення, ротмістр і не згадав про чарівну циганку.)

5. Запишіть поняття, що об’єднують згаданих героїв

V.        Домашнє завдання

За підручником повторити характеристику системи образів роману та вираження в ній колізій епохи.

VI.       Підсумок уроку

Краткий пересказ
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: