Солдатські вдови Журавки сиві. Сценарії шкільних свят

  

І зовсім забули про життя, гідний подвигу, солдаток. Ніде не зустрінеш хоча б скромний пам'ятник удовам. Сьогодні економістам, соціологам і політологам корисно було б звернути свої погляди не на заокеанські порядки, а в наші післявоєнні роки, коли майже весь тягар відновлення ліг на жіночі плечі, багато з яких були овдовілими. Коли без подачок-інвестицій ми піднялися з руїн. (Звучить пісня «Синя хусточка»),

    У сивої чайки поважчали крила.

    Тому що вже вечереет — був довгим політ.

    А то ж і не чайку — те матінка мила

    Скликає до себе великий свій рід.

    Ой, чаєчка-чайку, сивенька мати,

    Хустка, як доля й ока сумні...

    Злітайтеся до мами — їй важко літати,

    Як чайці співати тривожні пісні.

    Злетяться до неї, спотіє віконце,

    У маленькому житлі — багато з людей...

    І мамині очі засяються, як сонце,

    Пригорнуться діти до рідних грудей.

    Росте біля будинку ароматна красоля,

    На пам'ять про матір букетів нарвуть.

    Прощальна пісня — те мамина доля:

    Стежка, з якої не можна звернуть!

    У сивої чайки поважчали крила,

    Тому що вже вечереет — був довгий політ.

А то ж і не чайку — те матінка мила Скликає до себе великий свій рід. (Звучить пісня «Дорога до будинку»).

Більша Вітчизняна... Давно заросли травою окопи. Давно сіють пшеницю на землі, яка горіла й стогнала. А люди... Людям дотепер хворіють на заподіяні війною рани.

Солдатські вдови... Ох і важка ж та доля овдовіла! Тому що вони й пшеницю жали, і біля молотарки снопи вергали, буряка на підведення накидали, солому скиртували, а бувало й у плуг впрягалися — коней і тракторів не було.

Усього випробували жінки військового лихоліття — тиловики. Теж кували Перемогу, аж жили від натуги лопалися. Тягли розбитого колгоспного воза через війни й післявоєнну розруху. Самотужки, без чоловічого плеча, ставили дітей на ноги.

Солдатські вдови. За вашу мужність і геройство, за те, що тримали на жіночих плечах фронт і рід людський у роки важкого лихоліття, дозвольте низько доземно вам кланятися. Солдатські вдови... Журавки сиві... У вічному боргу ми перед вами. Для нас віддалили ви всі сили, Щоб полилася пісня степами. (Солдатським удовам вручаються квіти й подарунки)..

Краткий пересказ
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: