Стрес: сутність

  

Модне останнім часом слово « стрес» прийшло до нас із англійської мови, і в перекладі означає «натиск, тиснява, напруга». Енциклопедичний словник дає таке тлумачення стресу:

«Сукупність захисних фізіологічних реакцій, які виникають в організмі тварин і людину у відповідь на вплив різних несприятливих факторів (стресорів)».

Однак стрес - це ваша індивідуальне реакція, яка може відрізнятися від реакції будь-якої іншої людини. У її основі лежить ваше відношення до певної ситуації, а також ваші думки й почуття. Міняючи свої думки й реакцію, ви одержуєте можливість цілком змінити своє відчуття й знизити рівень стресу. Отже, ваша реакція на ситуацію залежить від вас, від ваших думок, якими можна керувати.

Як людський організм реагує на стрес?

Певні фактори викликають у людині реакцію стресу, при якій вона свідомо або підсвідомо намагається пристосуватися до нової ситуації. Потім наступає вирівнювання або адаптація. Людей або знаходить рівновагу в ситуації, яка зложилася, і стрес не дає ніяких наслідків, або не адаптується до неї. Внаслідок цього можуть виникнути різні психічні або фізичні відхилення.

Часті стреси можуть привести до виснаження адаптаційної захисної системи організму, який у свою чергу може стати причиною захворювань. У цілому організм людини по-різному реагує на стрес.

Пасивність. Вона виявляється в людини, адаптаційний резерв якої недостатній і її організм не може ефективно протистояти стресу. Виникає стан безпорадності, безнадійності, депресії.

Активний захист від стресу. Людина міняє сферу діяльності й знаходить щось більш корисне й підходяще для досягнення рівноваги, яка сприяє поліпшенню стану здоров'я.

Активна релаксація (розслаблення) підвищує природню адаптацію людського організму - як психічну, так і фізичну. Ця реакція найбільш діюча.

Який механізм реакції людину, яка виникає на стрес у неї?

В 1935 році американський фізіолог У. Кеннон уперше визначив її як реакцію боротьби або втечі.

Інформація щодо тривоги через органі почуттів надходить у мозок. Протягом часток секунди інформація через нервові закінчення передається в щитовидну залозу. Одержавши сигнал тривоги, цей орган негайно викидає в кров величезна кількість « бойових гормонів» - адреналіну, які розносяться по всьому тілу.

Відбувається перекачування крові: вона переміщається туди, де найбільше необхідна для відповідних дій. З мозку надалі надходять сигнали - наростає психічна напруга, підсилюється увага, здійснюється підготовка до дії. Усе це відбувається блискавично - напруга, а звідси й стрес, наростають із дивною швидкістю.

Адреналін прискорює пульс і подиху, підвищує кров'яний тиск. І якщо людей не реалізує запас енергії, який створився (не тікає, не нападає), те це приводить до виникнення психосоматичних захворювань (серцево-судинних, хвороб серця, печінки, нервової системи, зниження імунітету й ін.).

У більшості випадків ви не нападаєте й не тікаєте, як первісна людина, але ваша нервова система функціонує точно так само, як у далекого предка.

Міняються часи й виникають нові стресові ситуації - це довелося випробувати кожному з нас. Поберемо простий випадок: у вас виник конфлікт із керівником. Ситуація стандартна. Ви напружуєтеся, мобілізуєте всі свої внутрішні резерви, виділяється велика кількість енергії, яка не витрачається (вам може навіть хочеться його вдарити, у японців це враховується, і тому там є його опудало).

Те ж саме відбувається й при домашніх конфліктах. І якщо в цю мить вам удасться побачити себе в дзеркалі, то зверніть увагу, яку злісне гримаси спотворила вашу особу: губи стиснуті, куточки рота опущені, усі м'язи в судорожній напрузі - не особи, а страшна застигла маска. Л. М. Толстой побачив себе в таку мить, і саме це надалі служило йому підставою не гніватися.

Вам потрібно усе більше енергії, щоб опанувати ситуацію, яка виникла, і приступитися до дії, до якого приводить домашній конфлікт. І як результат - стрес.

В умовах стресу між лівим і правим півкулями головного мозку виникає дисбаланс. Під впливом стресу одна з півкуль бере на себе додаткову роль. У результаті дисбалансу в людини з'являються тенденції до однобічного сприйняття ( аж до одержимості - « за деревами лісу не видне») і активності лівої півкулі або, навпаки, ознаки неадекватного сприйняття (надмірне фантазування - « за лісом не можна розглянути дерев») і активності правої півкулі.

Коли функції обох півкуль головного мозку збалансовані й представляють єдине ціле, людей перебуває в найкращій формі для творчої діяльності, для вирішення різних проблем, а це допомагає уникнути руйнівних наслідків стресових ситуацій.

Ми переживаємо різні стресові стани. Стрес може сприяти мобілізації людини, підвищити її адаптаційні можливості в умовах дискомфорту й небезпеки (конструктивний, корисний стрес - евстрес). Але він може й зруйнувати людину, різко знизити ефективність її роботи і якість життя (деструктивний, шкідливий стрес - дистрес).

Який вид стресу, що ми переживаємо, - який руйнує або допомагає - залежить від сили й тривалості впливу стресору, нашої чутливості до впливу несприятливих умов і від наших можливостей їм протистояти.

Кожна людина має свій поріг чутливості до стресу (який може міняти, яким може керувати) той індивідуальний рівень напруженості, до досягнення якого ефективність діяльності підвищується.

Але якщо вплив стресору триває тривалий час, підсилюється й перевищує поріг чутливості, у людини істотно знижуються успішність роботи і якість життя.

Жити й працювати взагалі без стресу неможливо, та й шкідливо: без необхідності боротися й долати труднощі людей старіє, стає слабкою й безпомічною. Однак, переступивши індивідуальний поріг по силі й тривалості впливу, стрес стає згубним, у людини з'являється утома від стресу, виснаження, вона може навіть занедужати. Установлене, що за 10-15 років роботи в екстремальних умовах організм людини зношується так, немов би вона пережила найтяжчий інфаркт. І, навпаки, короткочасний сильний стрес може мобілізувати й активізувати людину, підвищити її життєвий тонус.

Як же протікає стрес?

Динаміка протікання стресового стану однакова практично у всіх людей.

Виділяються три основні стадії розвитку стресового стану в людини:

• наростання напруженості (перша стадія);

• властиво стрес (друга стадія);

• зниження внутрішньої напруженості (третя стадія).

Наростання напруженості умовно показує рівень активності людину, яка перебуває в бадьорому, урівноваженому стані.

Тривалість першої стадії може бути різної. Одна людина «заводиться» протягом 2-3 хвилин, а в іншої внутрішнє напруження накопичується протягом декількох днів, тижнів або місяців.

Але в кожному разі стан і поведінка людину, яка потрапила в стрес, різко міняється на «протилежний знак». Про людині в стані стресу японці говорять: «Вона втратила свою особу». Це вираження можна розуміти й так: «Вона втратила самовладання».

На першій стадії зникає психологічний контакт у спілкуванні, з'являється відчуження у відносинах. Люди перестають дивитися один одному в очі, різко міняється предмет розмови зі змістовних моментів на особисті випади типу «Ти сам (-а) такий (така)...».

І хоча на першій стадії стрес ще залишається конструктивним і може підвищити успішність діяльності, все-таки поступово в людині слабшає самоконтроль. Вона втрачає здатність свідомо й розумно регулювати своя власна поведінка.

На другій стадії розвитку стресового стану починається відбуватися повна або часткова втрата ефективного й свідомого самоконтролю. «Стихія» деструктивного стресу руйнівно діє на людську психіку. Людей може взагалі не пам'ятати, що говорила й робила, або усвідомлювати свої дії досить невиразно. Багато потім відзначають, що в стресовому стані вони зробили те, що в спокійній обстановці ніколи б не зробили. Звичайно, усі люди, які тієї або іншим заходом переживали деструктивний стрес, згодом дуже жалують про це.

Друга стадія так само, як і перша, за своєю тривалістю сугубо індивідуальна - від декількох хвилин і годин до декількох днів і тижнів. Вичерпавши свої енергетичні ресурси, людей почуває спустошення й утома.

На третій стадії вона зупиняється й повертається « до самої себе», часто переживаючи почуття провини («Що ж я наробив (-ла)!»), і клянеться, що «цей жах» більше ніколи не повториться.

Однак проходить якийсь час, і стрес повторюється за індивідуальним сценарієм стресового звертання для кожної людини, яка виражається в частоті й формі прояву стресових реакцій. Звичайно, цей сценарій засвоюється в дитинстві, коли батьки конфліктують на очах у дитини, втягуючи її у свої проблеми.

Отже, стресовий сценарій, засвоєний у дитинстві, відтворюється не тільки за частотою й формою прояву. Повторюється також спрямованість стресової агресії: на самого себе або на навколишній. Один висуває проти обвинувачення у всьому себе й шукає насамперед власні помилки. Іншої обвинувачує навколишніх і не здатний подивитися на себе збоку.

Засвоєний у дитинстві стресовий сценарій «запускається» майже автоматично. Досить незначного порушення звичайного ритму життя й роботи, одного слова, невдало кинутого співрозмовником, як «вмикається» стресовий механізм, нібито проти волі самої людини, і починає «розкручуватися», як маховик цієї могутньої й убивчої зброї.

Людей провокує напругу або активно вступає в конфлікт через якийсь дріб'язок, надає негативного значення тем деталям, на які в спокійному стані майже не обертає уваги. Заспокоївшись, вона може здивуватися самої собі: «Що ж це таке було?! Якесь затьмарення на мене знайшло! Нібито це була не я, а якась інша людина!».

Щоб певним чином запобігти виникненню стресу, кожному потрібно знати його ознаки.

Краткий пересказ
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: