Телига Олена Іванівна

  

Дата народження - 21 липня - 1907 Дата смерті - 21 лютого - 1942 Справжнє ім'я - Олена Іванівна Шовгенева. Олена Іванівна Шовгенева народилася 21 липня 1907р. у сім'ї інженера-гідротехніка професора І.

Шовгенева (Теліга - це прізвище чоловіка Олені Іванівни, яку вона взяла після одруженняу 1917 р. після Лютневої революції батьківщина Шовгеневих повернулася до Києва, де батько ставши міністром Української Народної Республіки. Протягом 1917-1919 pp. Олена навчалась у гімназії Дучинської. В 1919р. після наступу більшовиків Центральна Рада змушена була залишити Київ, а разом з нею виїхав І.

Шовгенів, який оселився з родиною в Чехії, згодом ставши ректором Української господарської академії Вподєбрадах. В 1929 р.

Олена закінчила історико-філологічний факультет Високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова, того ж долі вийшла заміж за кубанського козака Михайла Телігу. Протягом 1929-1939 рр. разом з чоловіком вона жила й працювала у Варшаві, беручи активну доля в громадському житті. В 1932р.

Олена почала активно співпрацювати з «Вісником» Д. Донцова. В 1939-1941 pp. у Кракові вона очолювала літературно-мистецьке товариство «Заграва» і під керівництвом О. Ольжича працювала в Проводі ОУН (організації українських націоналістів22 жовтня 1941 р. у складі однієї з похідних груп ОУН Олена Теліга поїхала до Києва, де, незважаючи на небезпеку, взяла доля в заснуванні Української національної заради. О.

Теліга як член референтури культурної комісії створила «Спілку письменників», заснувала й редагувала журнал «Літаври» (1941 -1942), який знаходився під постійним наглядом фашистів. О. Ольжич намагався переконати О.

Телігу виїхати з міста, алі вона категорично відмовлялася, мало того, знаючи про масові арешти українців і про ті, що гестапо влаштувало засідку в приміщенні Спілки письменників, вона пішла на чергове засідання, де й була заарештована. 9 лютого 1942 р. Олену Телігу арештувало гестапо.

13-го, за іншими даними 21 лютого 1942р., Олену Телігу разом із Михайлом Телігою, .редактором Іваном Рогачем і поетом Іваном Ірлявським було розстріляно німецькими фашистами в Бабиному Яру Вкиєві. Спадщина Олені Теліги невеликий за обсягом, алі вельми значна за своєю сутністю й публіцистичною спрямованістю, характерною для поетів «празької школи».

Остаточні зміни у світогляді майбутньої поетеси й революціонерки відбулись після її вступу на історико-філологічний факультет Українського педагогічного інституту ім, М. Драгоманова в Празі, де вона близько познайомилась із Н.

Лївицькою-Холод-Нию, Ю. Дараганом, Є. Маланюком, Л. Мосендзом, О. Ольжи-Чим та іншими талановитими письменниками «празької школи». За своїм духом вічного бунту, закличу до боротьби Й поезія нагадує поетичні твори Олега Ольжича.

Героїзм як найвища чеснота, як взірець людської гідності,- те визначальний орієнтир її життя й творчості, тісно пов'язаних із боротьбою за національне визволення рідного народу У вірші «Сучасникам» поетеса звернулась «є тільки до сучасників, можна сказати, що рядки цього твору - моральний заповіт усім нащадкам, яких вона закликає не до словесного марнотратства, а до конкретних дій: Fie треба слів! Ганьби буде тільки діло! Його роба - спокійний і суворим. Авторка не вимагає від своїх послідовників повного зречення власних інтересів зазаради боротьби, лірична героїня каже, що вміє й страждати, і радіти, і бути ніжною, алі, коли цього потребує ситуація, коли перед нею ворог,- вона не має ерава бути слабкою чи безвольною: Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітав, Та там, де треба, я твердий сувора. Про край мій, моїх ясних привітів Не діставав від міні жодний ворог 0. Теліга розвивала кращі традиції української літератури., зокрема Лесі Українки, що ие раз відзначала емігрантська критика.

Поетеса, яка завжди була прихильницею суворих ритмів, ніколи не втрачала жіночих інтонацій. Наприклад, вірш «Вечірня пісня» -- це поезія думки, яка відбиває трагізм людської душі: лірична героїня прощається зі своїм коханий, якого вона має зібрати в похід, «коли простори проріже перша сурма». І поцілунок коханої водночас є м'яким і тепліємо, що може загасити «полум'яне пекло в очах і думках» коханого, і в тої ж годину це непереможна зброя: Тобі ж подарую зброю: Цілунок, гострий, як ніж. Щоб мав ти в залізнім свисті Для лементу й для мовчань - Вуста рішучі, як вистріл, Тверді, як лезо меча Роль жінки в суспільстві, у житті нації - одна з головних тим лірики О. Теліги.

Жінка, на думку поетеси,- це не квола істота, не рабиня, а помічник і надійний тил чоловіка-воїна, це новий тип особистості - вольової й цілісної. Досить цікавим є твір, який Олена Теліга присвятила чоловікам, прагнучи нагадати їм, що бути чоловіком - означає бути, насамперед, борцем, воїном, а місія жінки - тільки надихати, підтримувати, бути поруч до останнього, а не навпаки: зі списом у руках захищати собі й чоловіка: Гойдайте ж кличний дзвін! Крешіть вогонь із кремнів! Мі ж, радістю життя вас напоївши вщерть,- Без металевих слів і без зітхань даремних По ваших же слідах підемо хоч на смерть! («Чоловікам») Із вуст людини, яка власним життям і власною смертю підтвердила такі ідеї, ці рядки звучати абсолютно по^-особливому За своє досить коротке життя Олена Теліга не встигла видати жодної власної збірки, всі смороду вийшли після), «На чужині» (1947), збірка «Олена Теліга» (1977), «Дороговказ.

Поезії О. Теліги та О. Ольжича» (1994), збірник «Про край мій» (1999), а більша частина її віршів, на жаль, загубилася. ОСНОВНІ ТВОРИ: Поезії «Сучасникам», «Радість», «Пломіннийдень», «Поворот», «Чоловікам», «Чоловікові», «Життя», «Відповідь» «Напередодні»,'«Літо», «Вечірня пісня». Безсмертне 7Чоловікам 2Відповідь 8На чужині19473Вечірня Пісня 9Племінний день 4Душі на сторожі1946 10Поворот 5Засудженим 11Прапори духу19476Літо 12Чоловікові

Краткий пересказ
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: