ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК ВІРШОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  

Мета: дати учням уявлення про становлення і розвиток поезії У давній українській літературі, основні її жанри, тематику; звернути увагу на ідейно-художні особливості поетичних творів; дати поняття про силабічний вірш, бурлеск та Травестію; розвивати уміння аналізувати, коментувати зміст творів, навички виразного читання; сприяти виховуванню в учнів інтересу до давньої літератури, до української мови та мов інших народів.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Форма проведення: ток-шоу «Ключовий момент» (на уроці присутні ведучий програми «Ключовий момент» — вчитель, вістівни-ки, поети та поетеси давнини).
Теорія літератури: силабічна система віршування, бурлеск, травестія.
Обладнання: підручник (Б.

Степанишин), хрестоматія з української літератури «Джерела пружно б’ють», опорні схеми «Становлення і розвиток української поезії кінця ХІV — початку ХVІІІ ст.», «Бароко в українській літературі» (урок № 2), дошка (записані слова-терміни, їх пояснення; план уроку), виставка книг (підручники О. Бандури, О. Пахаренка, книга В.

О. Соболь «З глибини віків»), комп’ютер.

Міжпредметні зв’язки: історія України, зарубіжна література.
ХІД
УРОКУ
I.
Перевірка
Домашнього
Завдання Прослуховування складених учнями інтермедій.
II.
Засвоєння
Нових
Знань Вивчення матеріалу здійснюється відповідно до плану, під час уроку учні роблять необхідні записи у зошити.
1. вступне слово вчителя З часів свого становлення у ХІV ст. і до кінця ХVІІІ ст. українська література була багатомовною. Письменники творили старослов’янською, українською, латинською, польською, російською, грецькою мовами.

Тривалий час іншомовний доробок, вважаючи чужорідним і навіть ворожим, відсікали від українського літературного процесу. Національну приналежність митців, крім мовних ознак, визначали також за ознаками конфесійними (релігійними). Твори, написані латинською чи польською мовами (хай і українськими письменниками), вважались католицькими, а отже, ворожими православ’ю. Такий підхід завдав величезної шкоди давній українській літературі.

Ще й досі твори давньоукраїнських поетів на шляху до сучасного читача натикаються на бар’єр несприйняття. Спробуємо подолати його на сьогоднішньому уроці. Ми з вами перебуваємо на зйомках відомої телепередачі «Ключовий момент». Я — ведуча цієї передачі, перед вами атрибут передачі — стіна, яка символізує наше нерозуміння, наше незнання давньої поезії.

По інший бік стіни — Поети і Поетеси давнини, які хочуть звернутися До нас, нащадків, з проханням вислухати, зрозуміти і сприйняти серцем їхні твори. Вони хочуть повідати нам про себе, поділитися своїми почуттями. Чи дамо ми їм таку можливість?
2.
Мотивація навчальної діяльності (самомотивація)
3.
Ознайомлення з планом уроку 1) Етапи розвитку давньої української віршованої літератури. 2) Характеристика творчості найвизначніших поетів. 3) Поняття про силабічний вірш.

4) Поняття про бурлеск і травестію.
4. ознайомлення з творчістю давніх поетів Ведучий. Перед тим як вислухати гостей, мої помічники — вістів-ники — підготували повідомлення про становлення і розвиток давньої української літератури.

Повідомлення 1. Українська поезія пройшла три важливі етапи свого розвитку. Я дослідив ці етапи за книгою В. Соболь «З глибини віків» і уклав схему, яку пропоную вашій увазі (додаток до уроку). Учень коментує схему.
Повідомлення 2. Українська література — одна із найдревніших і най-багатших у слов’янському світі. Про те, що найбагатша, свідчить хоча б вихід 150-томного видання українських стародруків у трьох серіях, що здійснюється Гарвардським інститутом українознавчих студій (США). У нас же тільки останнім часом у читацький обіг починають входити в перекладах сучасною українською мовою деякі вірші, а також прозові твори латиномовних і польськомовних українських письменників.

Ведучий. Отже, ознайомлюючись сьогодні з давньою поезією, ми говоримо не про її занепад, а про інтенсивний розвиток. З 1440 року книга стає друкованою.

А хто знає українця — автора першої друкованої книги, що з’явилася в 1483 році? Це Юрій Дрогобич, який першим хоче звернутися до вас і розповісти про себе і свою творчість. Юрій Дрогобич. Я — Юрій Дрогобич. Справжнє моє ім’я — Юрій Котермак. Я син убогого ремісника з Дрогобича, став ученим з європейським іменем, один з перших українських докторів мистецтв і докторів медицини.

Вчився у Краківському (Польща) і Болонському (Італія) університетах, певний час був ректором останнього. Моїм учнем був все-світньовідрмий астроном Міколай Коперник. Мене вважають творцем «вченолатинської поезії». Вам відомий лише один мій твір — віршова посвята Папі Римському до книжки «Прогностична оцінка поточного 1483 року магістра Юрія Дрогобича із Русі, доктора мистецтв і медицини Болонського університету». У цьому творі я захищаю велику і благородну справу — книгодрукування, засуджую тих людей, які хочуть на цій справі отримати вигоду: Я ж мої книги у світ випускаю з єдиним бажанням: Хай буде користь від них роду людському в житті. Учитель надає слово давньоукраїнським поетам і поетесам, які розповідають про себе. Павло Русин.

Я народився близько 1470 року в містечку Кросно на Лемківщині. Писав твори латинською мовою. Збірка моїх віршів має назву «Пісні Павла Русина з Кросна», у ній близько 4 тис. віршованих рядків.

Любов до рідної землі — головна тема моїх творів. Здрастуй, мій краю! Ти милий владиці зористого неба! Здрастуй, о земле, ущерть повна багатства й добра! Ти самостійно, без інших земель, можеш жити привільно, Знов же без тебе прожить жодна не зможе земля. Завжди я прагнув побачить тебе, дорогу свою матір, Завжди про долю твою вдень і вночі турбувавсь. Станіслав Оріховський.

А я називав себе Роксоланом, тобто русином, бо теж любив Україну. У своїх творах закликав Польське королівство до боротьби проти турецької загрози, критикував шляхту, яка не захищала український народ, а прагнула лише до власного збагачення. Мій памфлет «Розбрат з Римом» дослідники вважають одним із кращих антипапських сатиричних творів європейської літератури Ренесансу.

З гордістю заявив у ньому: «Я русин, і хвалюся цим, і охоче про це заявляю, пам’ятаючи про свій… рід і руську кров, про місце, де я народився…» Іван Домбровський.

У своїй латиномовній поемі «Дніпрові каме-ни» я звернувся думкою до героїчного минулого України, прославив руських князів і княгиню Ольгу — одну із семи уславлених жінок світу: Згодом до арголідського цесаря рушила Ольга. Гостею на кораблях і в священній ріці охрестилась. Та небуденний свій розум жіночий і там проявила, Бо, коли цар захотів одружитися з нею негайно, Спершу просили її охрестити, а потім сказала: Хресниця батьку хрещеному жінкою бути не може. Грекам страшна була Ольжина мудрість, і світ це Згодом пізнав… Себастьян Кленович.

Я теж змальовував жінок-українок, душу і серце яких розгадати не так легко. У своїй латиномовній поемі «Рок-соланія» висловив і свою любов до України, її неосяжних просторів, щедрот, краси. Ведучий.

Багатомовна поезія України — це своєрідне явище, яке слід розглядати в контексті як української, так і польської літератури. Але звернемося до україномовних поетів. Згадайте Семена Климовсько-го, автора відомої пісні «Їхав козак за Дунай», або легендарну піснярку ХVІІ ст. Марусю Чурай.

Та вона не була єдиною жінкою-поетесою. Якщо Погортати збірку любовної поезії «Пісні Купідона», то можна віднайти багато щирих схвильованих рядків. Авторство окремих творів невідоме, але часто його вдається встановити — воно заховане в акровіршах. Вгадайте ім’я поетеси, яка прочитає нам свій вірш (можна продемонструвати текст і в ком’ютерному варіанті, щоб учні побачили заховане ім’я).

Анна Лібовичівна ПІСНЯ СВІТОВА Ах, мій милий, зла недоля чому нас розлучила? Десь там б’єшся з татарвою, а тут нудиться мила. Над моєю головою небо — камінь нависає.

Літо, милий, проминуло, тебе все немає. Ніхто мене не розрадить, веселість не поверне, Квіти в саду повсихали, не сохне тільки терня.

Ах, ті квіти повсихали, бо їх слізьми поливала. Мій миленький, повернися, щоб я також не пропала. Либонь, туга нещадима, ніде серце притулити, Якби ж мені такі крила, щоб до тебе полетіти І у тому Дикім полі, де є серця половина. Хоч одне ласкаве слово взяти в тебе я повинна. Боже, вволи мою волю, бо у смутку трачу силу, Не дай милому заснути, доки не згадає милу.

Краткий пересказ
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: