Образцы творческих сочинений > Вітмен. Збірка «листя трави», її провідні теми й мотиви. «Пісня про себе» — програмовий твір поета. Верлібр


     
  • Вітмен. Збірка «листя трави», її провідні теми й мотиви. «Пісня про себе» — програмовий твір поета. Верлібр

    Мета: допомогти учням усвідомити ідейно-художні особливості творів поета, їх новаторський характер, своєрідність та естетичну цінність; розвивати навички аналізу ліричних творів, висловлювання своїх суджень та їх обґрунтування; виховувати прагнення до пізнання світу й себе в ньому; естетичні смаки. оснащення: портрет поета, збірка його творів, ілюстрації до неї; зображення американських краєвидів. тип уроку: формування вмінь і навичок.

    Хід уроку

    І. Мотивація навчальної діяльності

    Учитель. «література стає великою лише тоді, коли вона сприяє зростанню людських чеснот, послуговує благу мас, якщо через неї люди розкриваються один перед одним як брати»,— писав В. Вітмен. Поет вбачав свій обов’язок у тому, щоб обезсмертити кожну істоту, предмет, навіть найнезначніший. Захищаючи власну унікальність, він кидався в бій за унікальність іншої людини. І все це разом складало любовне обожнення життя як єдиної, неповторної цілісності. Осягнути вершини й глибини вітменовської поезії, її філософію ми й спробуємо сьогодні на уроці.

    II.        Оголошення теми та мети уроку

    III.       Актуалізація опорних знань

    літературний диктант (письмово, кожна правильна відповідь — 1 бал, перевіряється в парах під керівництвом учителя)

    1.         У який час і де жив і творив Волт Вітмен? (II пол. XIX ст., в США)

    2.         З якої родини походив? (Ремісників, батько — тесля)

    3.         яку освіту здобув? (Шкільну неповну)

    4.         назвіть три його основні професії. (Друкар, редактор, учитель)

    5.         як називається головна книга В. Вітмена? («Листя трави»)

    6.         Скільки видань цієї книги було? (Дев’ять)

    7.         Ким вважали американці Вітмена? (Своїм пророком)

    8.         яке філософське вчення найбільше вплинуло на Вітмена? (Трансценденталізм)

    9.         який вірш Вітмен присвятив своєму кумирові — президенту лінкольну, відгукнувшись на його трагічну загибель? («О капітане мій, капітане!»)

    10.       яким віршовим розміром послуговувався Вітмен? (Верлібром)

    11.       У чому полягала громадянська свідомість, гуманізм поета під час Громадянської війни у СШа? (Служив у військовому відомстві, допомагав у шпиталях, ризикуючи здоров’ям)

    12.       Коли Волт Вітмен досяг найгучнішої слави? (Коли поета вже не стало)

    IV.       Формування вмінь і навичок

    1. слово вчителя

    — Усе в ній було незвичним — тематика, образи, характер, віршування, а головне — могутня, титанічна, всесильна, охоплена безмежним захватом постать поета. У ній переплелися і романтичні, і реалістичні, і натуралістичні, і символістські тенденції. це — справа життя Волта Вітмена, збірка «листя трави». Звідки така дивна назва? якщо ви не бачили листя у трави, то, може, просто неуважно вдивлялися, не зливалися душею з природою? адже листя трави — реальність «трансцендентна».

    Один із кращих творів поета — «Пісня про себе».

    Себе я прославляю, себе я оспівую, І те, що приймаю я, приймете й ви, Бо кожен атом, котрий належить мені, Так само належить вам.

    ліричний герой усвідомлює власну причетність до всього, що відбувається, почувається краплиною «океану натовпу». Зливаються воєдино і його доля, і доля нації, і величезний історичний досвід людства.

    У вірші «Пісня про себе» («Себе я оспівую» у деяких перекладах) поет ототожнює свою особистість з особистістю сучасної йому людини, тобто такої, що не забуває слова «демократичність» і «людський загал» (тобто суспільство). Така людина гідна, щоб її оспівувати, ким би вона не була. Вітмен схиляється перед людиною взагалі, її мозком і навіть фізіологією, «бо від маківки до мізинчика на нозі — все оспівування варте».

    на його думку, «гідні музи» не лише обличчя людини та витвори її мозку, але й усі форми її тіла. Причому, оспівувати «жінку нарівні з чоловіком» — це його поетичне кредо. Він обожнює «життя неосяжне в жазі своїй, серцебитті та моці», оспівує в людині все веселе, бо дивиться на світ оптимістично.

    У поезії «Співаю про тіло електричне» із циклу «Діти адама» Вітмен стверджує, що

    • любов до тіла мужчини чи
    • жіночого тіла не потребує
    • виправдань —
    • адже тіло саме не потребує
    • виправдань.

    Відкинувши будь-яке лицемірство чи святенництво, поет схиляється перед красою людського тіла. Він вважає його досконалим. йму подобається все — суглоби, плавна грація стегон, гнучкість стану, «колін, в статурі усій, що її не сховає одежа».

    Сила і радість життя виливається в рядки:

    людина іде — і в захваті ви, немов од поеми, і навіть більше…

    його вражають «мила незграбність дітей, перса і головки жінок, складки їхніх суконь, обриси ніг», «нахил вперед і назад веслярів на човнах і вершника у сідлі; дівчата, матері, господині за хатніми клопотами», «парубок із мотикою в полі, кучер, що править шестериком вороних», «борюкання двох підлітків, задерикуватих, здорових, веселих», «проїзд пожежників у блискучих касках, гра могутніх м’язів…»

    І все, що бачить ліричний герой, наче об’єднується в його особі, в його свідомості, тому він заявляє:

    Пливу з плавцями, борюся з борцями, їду з пожежниками, відпочиваю, прислухаюсь, рахую секунди.

    Такою «духоподъёмной», за висловом м. Горького, є поезія Віт-мена.

    У циклі «Діти адама» збірки В. Вітмена «листя трави» є поетичні портрети трудівників. Ось 80-літній фермер — сильний, мудрий і красивий, батько п’ятьох синів: «Він був надзвичайно міцний, спокійний, прекрасний. Голова, його пшенично-біле волосся, борода, погляд глибокий темних очей, широта і щедрість у поводженні», «Хто знав його, любили не з розрахунку, а щиро…» У свої роки фермер живе активно, він «запеклий рибалка, мисливець, сам веслував». Такі ж і його сини — «високі, кремезні, бородаті; засмаглі і красиві».

    Вітмен щиро любить людей, радіє спілкуванню з ними; для нього, як і для його ліричного героя, є щастям «бути з тими, хто… до вподоби, … посидіти смерком серед інших людей, … бути оточеним прекрасною, усміхненою, трепетною плоттю…», «доторкнутись, охопити злегка рукою його чи її шию на мить».

    разом із тим Вітмен замилюється й про «всі печалі цього світу» (поезія «я сиджу й споглядаю» із циклу «Край дороги»), викриває аморальність суспільства як результат соціальної нерівності, несправедливих воєн: «я вбачаю знак неповаги в діях зверхніх осіб, що гидують робітництвом, біднотою, неграми…»; поруч із блискучим оточенням президента він бачить злидні та каліцтво (вірші «Бостонська балада», «Європа. 72-й і 73-й роки наших Штатів», «Президентові» та ін.).

    • І все ж поет вірить у перемогу Свободи й Справедливості:
    • І кожна могила за волю
    • загиблого народить
    • сім’я свободи,
    • що далі народить сім’я,
    • а сім’я вітри понесуть і посіють далеко…
    • Свобода! Хай інші не вірять
    • у тебе — я
    • вірю в тебе завжди.
    • Дім зачинено? немає господаря вдома?
    • Готуйся, однак, хай тобі
    • не обридає чекання.
    • Він повертається скоро, його
    • віщуни вже ідуть.

    Заключною поезією збірки є вірш «Прощавай, моя фантазіє!» Присвячений він Оцеолі, індіанському вождеві семинолів, що загинув у в’язниці Штатів. Герой бачить свою дружину в уяві й прощається з нею. Дослідники творчості Вітмена пов’язують цей мотив із тим єдиним палким коханням до жінки з нового Орлеана, яке освітило його життя. вона «майнула і зникла, принісши одне з найбільших зворушень, будь-коли пережитих поетом».

    «Щодо форми моєї поезії,— писав поет,— то я відкинув римований і білий вірш. Білий вірш особливо мені не до душі, але ритм я визнаю; не зовнішній, регулярний і розмірений; короткий склад, довгий склад — короткий склад, довгий склад,— як хода кульгавого, така поезія мені чужа. морські хвилі не викочуються на берег через рівні проміжки часу, як і пориви вітру між соснами, а проте і в рокоті хвиль, і в шелесті вітру між дерев є чудовий ритм. а який би він був монотонний, як стомлювався б від нього слух, коли б він був правильний! Саме цей різновид мелодії і ритм я намагався вловити…» Подивимося, як це вдалося авторові.

    2.         Виразне читання уривків зі збірки В. Вітмена «листя трави»

    Примітка. Заздалегідь підготовлені учні читають напам’ять «чую — співає Америка…», «Вночі над узбережжям, один…», «Що таке трава? — дитина спитала» та ін.

    Страницы: 1 2

    Если Вам понравилось сочинение на тему: Вітмен. Збірка «листя трави», її провідні теми й мотиви. «Пісня про себе» — програмовий твір поета. Верлібр, тогда разместите ссылку в вашей социальной сети или блоге, а лучше просто нажмите кнопку и поделитесь текстом с друзьями.
          Нравится
  • Краткий пересказ
  • Школьный Отличник – бесплатные сочинения. Материалы имеют оригинальный характер и принадлежат Soshinenie.ru. Готовые темы, планы сочинений. Краткие пересказы, изложения сюжета, диктанты, эссе. Пользование работами бесплатно.