Введення Біблії

  

Особливістю шкільного предмета «Зарубіжна література» Є також введення Біблії до програм майже кожного класу. Щоразу готуючись до уроків за цією темою, вчитель частково реалізовуватиме ту загальну мету, яка ставиться у вивченні Біблії, а саме: навчити учнів виразно читати й розуміти Біблію; формувати творче сприйняття прочитаного; розглядати Біблію як вагомий пласт мистецтва минулого; на прикладах біблійних легенд виховувати духовно освічених людей. Вживаючи термін Духовно освічений, З'ясуємо його зміст. У філософії Дух {духовність) — Це поняття, яке ототожнюється з такими поняттями, як Ідеальне, мислення, свідомість, розум. Німецький філософ Ф.

Гегель трактував духовність як третій і останній (після логіки й природи) щабель абсолютної ідеї, яка має три етапи розвитку. Перший — суб'єктивна духовність (індивідуальна свідомість); другий — об'єктивна духовність (суспільство і громадська свідомість — Мораль, право та ін.); третій — це абсолютний дух, який Набуває форми мистецтва, релігії, філософії. В умовах зростання інтелектуального рівня людини, відродження духовного потенціалу відкриваються навчальні заклади (школи, коледжі, гімназії, ліцеї і т. д. ) гуманітарного профілю. Вони покликані вирішувати завдання гуманізації та гуманітаризації навчання й виховання молоді. У таких навчальних закладах розширено й поглиблено викладання дисциплін гуманітарного циклу, серед яких важливе місце посідає література.

У школах України поряд з рідною літературою вивчається і світова. Випускник середнього навчального закладу повинен мати загальне уявлення про головні відмінності між цими двома типами культур. Різне у цих літературах ставлення й до релігії. Вищим символом духовності слов'ян є Богородиця, на Заході — Ісус. Не Можна нав'язувати учням той чи той шлях у релігії, але необхідно розкрити їм розмаїтість шляхів інших народів до неї.

Розробляючи методику вивчення Біблії, доцільно закцентувати увагу на твердженні Г. Сковороди про те, що Біблія сильна не зібраними в ній історіями, а духовним змістом, який ті історії наповнює.

Український філософ один із перших висловив критичне ставлення до «історіальної нісенітниці» Святого Письма, наголосивши на тому, що ця книга допоможе кожному з нас пізнати самих себе. Схожі висловлювання знаходимо у Т.

Шевченка («Давидові псалми»), Франциска Асидського («Молитва про світ»), навіть у самому «Псалтирі». Важливе значення у вивченні Біблії має наочність. До неї передусім належить сама Біблія, тобто різноманітні її видання, зокрема чудово ілюстрована «Біблія для дітей». Вона повинна бути на кожній парті. Через наочність досить ефективно можна показати вплив Біблії на розвиток світової культури.

Образи Біблії надихали багатьох митців: на біблійні сюжети творилися скульптури, картини, літературні художні твори, влаштовувалися театральні дійства. Виставка творів на біблійні сюжети, теми, мотиви зацікавить учнів, приверне їхню увагу.

Це можуть бути: «Божественна комедія» А. Данте, «Втрачений рай» і «Повернений рай» Дж. Мільтона, «Звільнення Єрусалима» Торквато Тассо, «Слово» Данила Заточника, «Во Іудеї, во дні они», «Царі», «Марія» Т.

Шевченка, «Хуторянка» П. Куліша, «Смерть Каїна», «Мій Ізмарагд» І.

Франка, «Сам-сон», «Вавілонський полон», «На руїнах» Лесі Українки, «Вечори на хуторі біля Диканьки» М. Гоголя, «Майстер і Марга-рита» М. Булгакова та багато інших. Під час роботи над добором наочності у вчителя обов'язково виникатимуть власні ідеї щодо варіантів вивчення Біблії. Це й не дивно, бо книга, як відомо, ввібрала в себе ритуальні та юридичні кодекси, хроніки, міфи, народні пісні, любовну лірику, притчі, приказки, фрагменти героїчних описів, народні перекази тощо.

Таке змістове розмаїття й зумовлює варіативність ЇЇ розгляду. Вивчення Біблії як літературної пам'ятки ефективніше проводити в логічній послідовності за такими етапами: підготовка до сприйняття змісту Біблії як художнього твору, читання тексту, підготовка до аналізу, ідейно-художній аналіз, висновки.

На першому етапі — підготовки до сприйняття Біблії — доцільно дати загальне поняття про Біблію: її створення, побудову, міфологічні уявлення, поширені серед прихильників іудаїзму та християн. На цьому ж етапі потрібно розпочати словникову роботу, та лише розпочати, пояснивши слова Бог, Ісус Христос І Богородиця. Починати читання Біблії найкраще у класі, використовуючи аналіз тексту за розвитком подій, тобто послідовно, вслід за автором уважно читати, вдивляючись у кожне слово, усвідомлюючи кожну фразу, осмислюючи всі компоненти, що становлять єдність естетичної структури твору. До читання Біблії потрібно ретельно підготуватися, передусім визначити, хто буде читати і як.

Розпочинати читання повинен учитель — він подає зразок, як читати: повільно, правильно, виразно. Далі вчитель використовує метод творчого читання: учні читають «ланцюжком», а вчитель уважно стежить, робить зауваження, застосовує різні види коментарю: лексичний, фразеологічний, історичний тощо. Особливу увагу він приділяє тлумаченню релігійної лексики: Ангели, серафими, херувими, престоли, архангели, пророки, апостоли, святі. Така робота підготує учнів до самостійного читання Біблії вдома. Ті біблійні легенди, які учні читатимуть поза класом, ефективніше розглядати проблемно-тематичним шляхом аналізу. Він вимагає від учнів концептуальних форм мислення, вміння робити глибокі висновки, узагальнення, відкриває широкі можливості для виховного впливу змісту, за яким — уміння сформулювати й уважно дослідити проблему духовного життя людини. Після прочитання й аналізу біблійних легенд, запропонованих шкільними програмами (оскільки повний текст Біблії не вивчається в середніх шкільних закладах), цікаво використати й пообразний шлях аналізу, детальніше розглянути створені Біблією образи Ісуса Христа та Матері Божої як вищих символів духовності людства. На завершальному етапі учні разом з учителем повинні дійти висновку, що впродовж віків Біблія мала великий вплив на духовне життя, літературу, культуру, образотворче мистецтво всіх народів світу.

Краткий пересказ
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: