Взаємини дітей і дорослих(2)

  

Твір по літературі: Взаємини дітей і дорослих(2)

Постійно стикаючись і залежачи друг від друга, мири дорослих і дітей все-таки настільки різні, що між ними постійно виникають несподівані конфлікти, нерозуміння, неприємні непорозуміння. І все-таки навіть ці проблеми не можуть зменшити радості спілкування й постійних відкриттів, які щодня, щомиті дарують один одному ці два несхожих мири. Мені здається, саме це хотів сказати читачам И. А. Бунін у своєму оповіданні «Цифри».

Це невелике оповідання написане у формі сповіді дорослої людини своєму племінникові - про тім часі, коли хлопчик був ще зовсім маленьким. Головний герой проявляє себе дивним, проникливим психологом, теперішнім знавцем дитячій душі. Він прекрасно знає, як безмежні дитячі радість і горе, наскільки жагучі дитячі бажання й глибокі образи, наскільки чуйно маленьке серце до будь-якої фальші й несправедливості. Але разом з тим він відіграє роль «розумного вихователя», «справедливого, хоча й строгому дядьку». На жаль, виходить так, що «розігрування ролі спокійн і розважливого» допомагає дядькові обманювати самого себе, видати власну лінь за принцип розумного виховання. Прекрасно почуваючи це, але будучи не в силах вплинути на сильн і самостійних дорослих, щоб швидше втілити в життя своє саме таємне бажання, маленький Женя шукає свої способи перетворення очікування неспокійного - у радісне. Саме це й приводить до конфлікту, на довгі роки оставившему в душі «дуже, дуже розумного дядька» відчуття провини й власної помилки

Легко, ненав'язливо письменник підводить нас до думки, що дотримуючись строгих життєвих принципів, потрібно обов'язково прислухатися до голосу власного серця, що навіть у самих складних ситуаціях підкаже найбільш правильне рішення

Краткий пересказ
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: