Фонологічні позиції

  

Тому що фонема виконує дві основні функції – сигнификативную й перцептивную – необхідно виділяти сигнификативно сильні й сигнификативно слабкі позиції, а також перцептивно сильні й перцептивно слабкі позиції. У сигнификативно сильної позиції фонема максимально реалізує свої розпізнавальні можливості, тому позначуваний звук є представником лише однієї фонеми. Сигнификативно слабка позиція – це позиція нерозрізнення, нейтралізації фонеми; звук у цій позиції є представником декількох фонем

У перцептивно сильної позиції звук, що представляє фонему, не обумовлений цією позицією, не випробовує її впливи, а виступає як основний представник даної фонеми, найбільш відповідним нашим узагальненим поданням про її властивості. У перцептивно слабкої позиції якість звуку обумовлена цією позицією, залежить від навколишніх звуків. Отже, теорія позицій дозволяє визначати фонологічний зміст звуків, що приймають участь у фонетичні чергуваннях

Сильна позиція – позиція максимальної различительности й мінімальної обумовленості. Особливу роль у визначенні фонологічного змісту звуку грають позиції, які є й сигнификативно й перцептивно сильними. Вони називаються абсолютно сильними. Абсолютно сильна позиція для фонеми – така позиція, у якій фонема реалізується своїм основним представником (домінантою), по якому вона й називається

Абсолютно сильна позиція для голосних – це позиція під наголосом при відсутності поруч вартих м'яких приголосних. Тому що для приголосних розрізняються позиції по: 1) дзвінкості-глухости; 2) твердості-м'якості, те абсолютно сильна позиція для приголосних – позиція перед голосними

У слабкій позиції фонеми втрачають частину своїх ознак, міняють свій вигляд, і трапляється, що дві й навіть три фонеми збігаються в одному звуці: л<про>дока (льодок), л<е>сік, п<а>так – [ие]; пя<д’>, пя<т’> – [т’].

Фонема може бути представлена наступними видами. Інваріант (домінанта, основний вид) – це ідеальний вид звуку: фонема <а> по звуці [а], фонема <т’> по звуці [т’] і під. Варіант – це звук, що зустрічається в слабких позиціях мінімальної различительности й вхідний до складу двох або більше фонем: плід, пліт – [пліт], <плід>, <пліт>: фонема <д> у слові плід реалізується своїм варіантом – звуком [т].

Варіанти є способом реалізації фонеми в сигнификативно слабких позиціях. Варіація – це звук мови, що зустрічається в позиціях максимальної обумовленості й вхідний до складу однієї фонеми: [л’.ук], [лу’.до’і], [л’.в’.до’і] – фонема <в> реалізується звуками [в.], [.в], [.у.]. Варіація є спосіб реалізації фонеми, що коштує в сигнификативно сильної, але перцептивно слабкої позиції

Всі звуки, у яких реалізується та або інша фонема, і інваріант, і варіант, і варіації, називаються аллофонами фонеми

Скрипник Я. Н., Смоленська Т. М.

Фонетика сучасної російської мови, 2010.

Краткий пересказ
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: