Індивідуальний Підхід У Вихованні

  

Індивідуальний підхід - це виховання з опорою на особистісні якості.

Принцип індивідуального підходу у вихованні потребує, щоб класний керівник:

• постійно вивчав і добре знав індивідуальні особливості темпераменту, риси характеру, погляди, смаки, звички своїх вихованців;

• умів діагностувати й знав реальний рівень сформованості таких важливих особистих якостей як спосіб мислення, мотиви, інтереси, ціннісні орієнтації, життєві плани й т. п.;

• постійно залучав кожного учня до виховної діяльності, яка буде забезпечувати прогресивний розвиток особистості;

• вчасно виявляв і відстороняв причини, які можуть перешкодити досягненню виховної мети (якщо ці причини не вдалося виявити вчасно, те оперативно реагувати, міняючи тактикові впливу, залежно від обставин, які складаються);

• максимально використовував активність самої особистості;

• поєднував виховання із самовихованням, допомагав у виборі мети, методів, форм самовиховання;

• розбудовував самостійність, ініціативу, самодіяльність вихованців.

«Якщо педагогіка прагне виховувати людину у всіх відносинах, - писав К. Д. Ушинський, -

це вона повинна спочатку пізнати її також у всіх відносинах... Вихователь повинен прагнути пізнати людину такий, який вона є в дійсності, з усіма її слабостями й в усій її величі, з усіма її буденними, дрібними потребами й з усіма її більшими духовними вимогами». (Ушинський К. Д. Людей як предмет виховання // Добутку. - Т.4.- С. 28, 36).

Вивчення особистості учня не самоціль, а необхідна умова для успішного навчання й вихованню. Вивчаючи учнів, класний керівник ураховує, що учень не тільки об'єкт виховання, а і його суб'єкт. Це означає, що кожний учень є активним учасником виховного процесу, особою, яка усвідомлює своє власне становлення, виявляє самодіяльність, творчість, ініціативу, відповідає за свою роботу, поведінку, уміє оцінювати себе з погляду інтересів суспільства, не тільки турбується про виховання членів свого колективу, а й відповідає за нього.

З метою всебічного й систематичного вивчення учнів застосовуються прямі й непрямі методи. До першої групи методів належить педагогічне спостереження, педагогічний експеримент, бесіди, аналіз результатів діяльності учнів.

До другої групи методів належить узагальнення незалежних характеристик і метод соціометрії.

Педагогічне спостереження здійснюється в процесі повсякденного й систематичного спілкування з учнями. Предметом постійної уваги є учні, у поведінці яких мають місце ті або інші відхилення від норми й правил моралі, вивчення причин цих відхилень із метою їх подолання.

Педагогічний експеримент допомагає включати кожного учня в такі відносини, які дозволяють вивчати його всебічно, стимулювати формування в нього позитивних рис і гальмувати прояви негативних, які часто залишаються поза педагогічною увагою вчителів.

Індивідуальна бесіда допомагає учневі пізнати себе таким, яким він є в дійсності, правильно оцінити ті або інші свої вчинки, виправляти якщо буде потреба своя поведінка, інакше кажучи, допомагати учневі краще «пізнати себе й виховувати себе». (Сухомлинський В. О. Сто рад учителеві // Обрані добутки. - Т. 2. - С. 601).

Готуючись до бесіди, потрібно завчасно визначити її мета, передбачити бажані результати. Потрібно пам'ятати, що бесіда не повинна перетворюватися в якусь спеціальну процедуру виховуючого моралізування. Бесіда повинна бути довірливої й тактовної. Вона може здобувати характер дискусії з тих або інших питань життя навчального закладу, класу, їх роботи, місця й волі учнів у ній, сприяти самовихованню, розбудовувати в учня здатність розуміти й переживати те, що сьогодні він став кращим, чим був учора.

Бесіди проводити не тільки з окремими учнями, а також з активом класу й з усім класом. Бесіди з активом, старостою класу, профоргом, допомагають глибше орієнтуватися в житті колективу класу, у взаєминах між нього членами, краще вивчати стан суспільної думки в групі, дисципліну окремих учнів, намічати заходу щодо подальшого об'єднання учнів, створення сприятливої атмосфери для навчання й розвитку.

Класний керівник повинен прагнути до того, щоб в обговоренні змісту бесіди брали активну участь самі учні. У проведенні бесіди із класом надзвичайно важливо розвертати критику й самокритику в колективі, затверджувати дух самокритичності, непримиримості до недоліків.

Джерелом, з якого можна здобувати необхідні відомості про учнів, є також бесіди із учителями й родителями.

Дані спостережень і бесід можуть уточнюватися й доповнюватися за допомогою анкетного методу. Анкетне опитування проводжу з певною метою, наприклад, з метою вивчення мотивів навчання, відношення до громадських обов'язків, стану морального клімату в групі, рівня розуміння учнями тих або інших понять і т. п. Результати аналізу отриманих

відповідей використовую у виховній роботі із класом і окремими учнями.

Класному керівникові надзвичайно важливо знати учня таким, яким він є в дійсності, тобто його об'єктивну оцінку. Одержати таку оцінку допомагає узагальнення незалежних характеристик. На основі зіставлення даних власного спостереження з даними, що отримані з інших джерел, складаємо об'єктивне уявлення про того або іншого учня, про його позитивні або негативні риси, без знання яких не можна забезпечити індивідуальний підхід у вихованні, знайти шляхи й засобу підйому ровня вихованості учнів, щеплення йому вмінь і звичок правильності поведінки, його життєвої орієнтації.

Виявити дійсні взаємини між учнями класу можна за допомогою методу соціометрії. Суть методу полягає в тому, що учні відповідають на непрямі запитання. Наприклад, учневі пропонується назвати партнера, з яким би він бажав займатися спільною справою, бути в трудовому загоні, дружити й т. п.

Аналізуючи відповіді складаються вистави про моральний клімат у групі, про позитивний або негативний статус окремих учнів, реальні відносини між учнями, виявляються учні, які користуються або не мають авторитет у товаришів, виконують роль неофіційних «лідерів», робляться висновки про шляхи й засоби об'єднання колективу, підвищення ефективності всієї виховної роботи з учнівським колективом.

Для того щоб правильно й ефективно побудувати роботу, класний керівник повинен знати про:

• стан здоров'я, загальний розвиток, нахили, запити й інтереси кожного учня свого класу, особливості його уваги, культури мовлення, сприйняття, мислення, ступінь самостійності в навчальних заняттях, здатність долати труднощі;

• риси характеру (чесність, правдивість, організованість, дисциплінованість, відповідальність за доручену справу), взаємини з колективом, участь у суспільному житті, відношення до вчителів, до товаришів, особливості темпераменту;

• системність і обґрунтованість знань, участь у позакласних заходах, читацькі інтереси, захоплення спортом, технікою, художньою творчістю;

• умови життя сім'ї, сімейні взаємини, стан виховання в сім'ї, відношення до батьків, рідним, участь у трудових справах.

Ґрунтовне вивчення учнів - важлива передумова здійснення різнобічної виховної роботи й успішного виконання класним керівником своїх виховних функцій.

Краткий пересказ
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: