Козацтво як втілення національного етичного ідеалу

  

Ціль. З'ясувати, що таке українське козацтво як історичний-історичний-культурно-історичний феномен; досліджувати джерела створення козацтва як аристократії національного духу, високоморальної еліти націй; через ідеал запорізького козака допомогти молодому поколінню усвідомити державотворчі інтереси нашого народу, спонукати до активної діяльності в ім'я.

Устаткування. Альбом Д. Яворницького, М. Самокишачи, С. Васильківського « З Української Старовини» (1900), збірник українських народних пісень «Народні перлини» (улаштовувач М. Стельмах, 1971), збірник «Думи. Героїчний-героїчний-історико-героїчний цикл» (улаштовувач Дей, М, Стельмах, 1982), посібник «Історія України» (керівник авт. кіл. Ю. Зайцев, 1996), Полонсь-

Ка-василенко Н., Історія України. - В 2 т., т.2. (К.,

1992), збірники українських народних прислів'їв і приказок, карта України XVIII ст.

Тип уроку. Засвоєння нових знань. Презентація альбому « З Української Старовини».

Метод ведення уроку.

Бесіда з елементами лекції.

(Козацька народна пісня «Ой на горі вогонь горить».

Клас розділений на «козацькі курені». Кожний «курінь» напередодні одержав завдання записати пісні, думи, прислів'я про козаків і козацького життя. Разом із учителем урок ведуть навчань-історик, учень-фольклорист, учень-етнопедагог, учень-мовознавець, учень-музика, які в процесі виступів користуються картою України XVIII ст. Урок проводиться для учнів педагогічного ліцею й триває одну пару — два академічний годинник).

Хід уроку

1. Мотивація навчальної діяльності учнів. Коментар теми й мети уроку.

II. Актуалізація опорних знань учнів.

1. Слово вчителя.

Козацький рух в Україні був однієї з найяскравіших сторінок літопису боротьби народу за політичну й державну незалежність. У тому, що ми, українці, сьогодні є народом, націями роль, що веде, належить козацтву, яке зі сторіччя в сторіччя було.

Ой на горі вогонь горить, А в долині козак лежить. Накрив ока китайкою — Заслугою козацької.

Єдиним і могутнім форпостом, який пильно стояв на сторожі волі, гідності й честі України. Недарма іноземці називали Україну « Козацькою республікою», «країною козаків», а українців — «козацької націями». Про козачий народ створив історичні думи, пісні, легенди. Учені-історики протягом сторіч вивчали багатогранну глибоко духовну епоху козацтва. Одним з таких джерел є ґрунтовна робота академіків Д. І. Яворницького, С. І. Васильківського, М. С. Самокишачи альбом « З Української Старовини» (1900). Це унікальне нині історіографічне видання допоможе нам глибше осягнути українське козацтво як соціально-політичне, державне, культурно-історичне явище.

Книги, як і люди, мають свою біографію. В альбомі « З Української Старовини» вона своєрідна. У нього підготовці взяли участь учений-історик, художники-академіки зі світовими іменами, зробивши дарунок рідній Україні й нам, нащадкам. Познайомимося з ними ближче.

2. Оповідання учня-історика.

Васильківський Сергій Іванович (19.10.1854- 7.10.1917) український живописець-реаліст. Народився в г. Ізюмі. Вчився в Академії мистецтв, як пенсіонер академії, вчився за кордоном. З 1888 року жив у Харкову. Кращі добутки Васильківського передають типові риси української природи. Вони поетичні, сповнені сонця й повітря, цілісні за композицією.

Багато добутки присвячені темі героїчного минулого українського народу («Козаки в степу», «Похід козаків», «Дума про три братів» і ін.). У художній спадщині понад 3000 добутки.

Самокиш Микола Семенович (25.10.1860- 18.1.1944) — український живописець-баталіст і графік. Академік. Народився в Ніжині, вчився в Академії мистецтв у Петербургові, пізніше в Парижу. Багато картин написав про визвольну війну українського народу в XVII сторіччі («В'їзд Б. Хмельницького в Київ», «Бій Максима Кривоноса з Ієремією Вишня-Вецьким»). Добутки відрізняються динамічністю композиції, доконаним малюнком і стриманим колоритом. Умер у Сімферополі.

Яворницький Дмитро Іванович (25.10.1871 — 5.08.1940) український історик, археолог, етнограф, фольклорист і письменник. Академік. Народився в нас на Слобожанщині, у с. Сонцівці Харківської області (тепер с. Борисівка Дергачівського району) у сім'ї сільського диякона. Закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету. Як політично неблагонадійний був висланий з Петербурга в Ташкент, де склав «Путівник по Середній Азії в археологічному й історичному відношенні». Працював у Казані, Московському університеті, Катеринославі (Дніпропетровську). Переважна більшість робіт Яворницького присвячена історії Запорізької Січі. Яворницький відзначився як археолог. Йому належала унікальна колекція матеріальних пам'яток по Запоріжжю (75 тисяч екземплярів), зібрав значний фольклорний, етнографічний, лексикографічний матеріал, на основі якого видав роботі «Словник української мови», «Українські народні пісні», « До історії Степової України». Яворницький написав ряд поетичних добутків, кілька повістей, оповідань. Консультував І. Рєпіна під час написання їм славної картини «Запорожці пишуть листа турецькому султанові».

3. Учитель. Альбом має цікаву структуру. Пояснювальний текст обсягом в 98 альбомні сторінки написані академіком Д. І, Яворницьким російською мовою.

Поруч представлений переклад французькою мовою. Видання здійснене в приватному видавництві А. Ф. Маркса в С.-Петербургові в 1900 році. Після пояснювального текс

Та представлена коментар таблиць (зміст) по кількості малюнків (21) також двома мовами. Кожний малюнок має оригінальну композицію: портрети видатних діячів Запорізької Січі, козачий, козачка, міщан, бандуриста представлені З Васильківським у кольорі й на повний ріст.

Історичне тло у вигляді віньєток, зроблених М. Самокишем у техніку графіки, обрамлює центральну фігуру. Наприклад, таблиця І «Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний. XVI століття, один з найпопулярніших гетьманів запорожскаго війська». Віньєтка: «Одна з перемог

над турками під Хотином».

У ході уроку вчитель, представивши учням усі таблиці («Гетьман Сагайдачний», «Зиновій Богдан Хмельницький», «Воєвода Адам Кисіль», «Полковник реєстрових малоросійських полків», «Хорунжий», «Уманський сотник Іван Гонта», «Писар військовий», «Пушкар часів гетьмана Івана Мазепи», «Черговий козак», «Тип запорожця» (3), «Задунайський запорожець», «Січовий дід», «Міщанин», «Посполитий», «Казачка», «Поважна полковниця», «Сковорода, Григорій Савич», «Сліпий кобзар», «Убитий кінь»), детально використовує лише окремі, звертання до яких продиктовано темою уроку. Це типи запорожців, портрет І. Ґонти, глибоко символічний малюнок убитого коня. (Дивися доповнення).

Учитель. Що ви знаєте про козачий, географічне положення, історію Запорізької Січі? Почуту інформацію рекомендую записати.

4. Оповідання учня-мовознавця. Слово «козак» тюркського походження, уперше зафіксоване в половецькому словнику 1303 г. і в урядових документах генів колоній, а 1492 г. уперше з'явилося в Україні. Ця назва стосувалася вільних здобичників і

степових промисловців. Степові промисли вимагали від людей великої завзятості, мужності, витривалості, оскільки вони могли натрапити на татарську небезпеку. Згодом степові козаки від активного захисту почали переходити до нападів на татарські загони. Взагалі ж термін«козаки» у середині XV сторіччя стосувався винятково татар — легко збройних вершників. З кінця сторіччя ця назва усталилася за українськими козаками.

5. Оповідання учня-географа. Перше письмове згадування про Січ знаходимо в «Всесвітній хроніці» (Краків,

1551 г.) польського історика М. Бельського (1495-1575). Січа кілька раз міняла своє місцеперебування. Глянемо на карту: спершу вона розташовувалася на острові Хортиці, за уточненими даними - на острові Томаківці біля з Городище Нікопольського району Дніпропетровської області.

Документи свідчать, що з 90- х років XVI сторіччя Січ розмістилася на острові Базавлук. В 1638-1652 рр. Січа перебувала на Микитиному Рогу. Найбільш довгу історію (1652-1709) мала Чортомлицька Січ (на території сучасного Каховського моря).

6.Учень - етнопедагог. У своєму виступі я використовую цікаву й пізнавальну статтю, поміщену в підручнику С. Павлюка «Українське народознавство». З неї я довідався, що загальнонаціональним ідеалом українців тривалі часи був запорізький козак - лицар честі й мужній захисник незалежності нашої Родини. У ньому народ втілив своє споконвічне прагнення до волі, розуміння національної гідності українця. Він є уособленням народного розуміння фізичної вправності, чоловічої вроди, високих моральних якостей — поваги до старших, співчуття до покривджених, почуття справедливості, щиросердечної щедрості й тонкого гумору. Не було й немає вищої

Оцінки для нашої молоді, чому оцінка «козак».

Учитель зараховує окремі фрагменти із вступного тексту Д. Яворницького про життя козаків (стор. 1, З, 5,).

Наприклад, демонструючи таблиці VI, VIII, X, XI, цитуємо: «Ідучи в степу, козаки відрікалися от сім'ї, от усіх радостей земних, от людського житла й жили ... у холод і холоднечу, у спеку й жару, прямо під відкритим небом, потім у звіриних норах і жалких землянках, запитувалися ... відваром з води й рогів диких козлів або ж житнім толокном, цвілими сухарями, утішаючи себе тим, що от такої їжі «людей легшає й вільніше перепливає всі ріки на своєму шляху» або:

«... перед війною вони зверталися до всього православного населення України: «Хто прагне за віру християнську бути посадженим на кіл, хто прагне бути колесований, хто готов перетерпіти всякі мучення за святий хрест, хто не боїться смерті — приставай до нас. Не треба бояться смерті: от її не вбережешся. Така козацкая життя».

Краткий пересказ
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: