Козацтво як втілення національного етичного ідеалу

  

Такий тип козака як втілення національного етичний ідеал оспіваний в українському героїчному епосі, про нього складене легенди й перекази, прислів'я й приказки.

7. Оповідання учня-фольклориста. Не в затишку біля домашнього багаття, а на сплюндрованих вогнем і мечем поселеннях, не під дзенькіт золотої бджоли, а під гадючий посвист петлі татарського ординця й лиховісний блиск турецького ятагана народжувалися пісня й дума про запорізьких козаків.

8. Учитель. Пригадаєте жанрові відмінності пісні й думи й запишіть у зошиті. Перевіримо записане. Учні зараховують: «Дума — віршований добуток, який не має строфічної будови, як пісня, її різноскладні рядки діляться не на строфи, а на завершені, іноді досить довгі періоди. Рядка думи здебільшого об'єднаний дієслівною римою. Виконується дума мелодійним речитативом, що час від часу переходить у співучий малюнок, у супроводі кобзи або бандури».

- Які історичні думи про козаків ви знаєте? Учні називають і зараховують фрагменти з дум «Козак Нетяга», «Козак Голота», «Смерть Корецького», «Отаман Матяш Старий», «Федір Безродний, Бездольний», «Смерть козака на Кодині-Долине» і ін.

9.Учень - фольклорист. Пропоную провести конкурс на кращого знавця прислів'їв і приказок про сміливість і відвазі козаків. Участь ухвалюють представники кожного « козацького куреня». Зразки запишемо на дошці.

(Учні записують: «Знаменитий Максим Залізняк — славніше Запоріжжя», « За рідний край — хоч умирай», «Коли стелиться доріжка, козакові не до ліжка», «Козача потилиця панам-ляхам не хилиться», «Нуті, браття, або перемогу витягти, або будинку не бути!» і ін.)

10. Учитель. Про козацьку перемогу, лицарство й патріотизм написаний багато історичних пісень. Отже зараз позмагаються «козацькі курені» до кращого виконання такій пісні, одночасно й домашнє завдання перевіримо. В учнівському виконанні звучать пісні «Ой п'є Байда», «Розлилися круті бережечки», «Ой на горі вогонь горить», «Ой через гору

Високої», «Козака несуть», «Ой Січа-Мати» (на цьому етапі уроку вчителеві допомагає учень-музикант, який має музичний утвір. Він же демонструє учням кобзу й бандуру).

    А зараз я запою вам історичну козацьку пісню «Ой витрачай, мати», де згадується наша Слобожанщина: Ой витрачай, мати, ой витрачай, мати, Ой витрачай зелененький; Ой поїхав з України Козак молоденький.

    Виїжджавши, шапку знявши,

    Низенько кланявся:

    «Ой вибачайте, слобожани,

    Може, з ким сварився!»

    Хоч сварився не сварився,

    Аби тільки помирився,

    Як виїхав на битий шлях,

    Слізоньками умився.

    «Доливайте доріженьку,

    Щоб не курілася;

    Розважайте рідну неньку,

    Щоб не журилася!

Доливайте доріженьку, Яка куриться курне; Розважайте дівчиноньку, Яка журиться сумно!» Доливали доріженьку — Вона все куриться; Розважали рідну неньку — Вона все журиться. Не жалко мені доріженьки, Які пилом припала, А жалко мені дівчиноньки, Яка нерозумно пропала! Ні легендарний козак Мамай, ні запорізькі козаки, ні славні гетьмани не могли обійтися без коня, який за всіх часів в Україні мав величезне не тільки господарське, а й бойове значення. Переконаємося в цьому. Приведіть зразки оспівування коня, козацького вірного друга з тих пісень, які вже пролунали. Учні співають:

Гей ви, хлопці, ви, добрі молодці, Гей, гей, не журіться, Посідлайте коні воронії, Гей, гей, садовіться!

(«Розлилися круті бережечки»)

    Козака несуть,

    І коня ведуть,

    Кінь головоньку хилить.

    («Козака несуть») Що в главах ворон кряче,

    А в ніженьках ковзан плаче.

    Біжи, коневі, дорогою,

    Степовий, широкої,

    Щоб татари не піймали,

    Сіделечка не піднімали.

    («Ой на горі вогонь горить»)

    А я бідний сиротина,

    Степ широкий — те ж мій сват.

    Шабля й колиска — уся сім'я,

    Сивий ковзан — те ж мій брат.

    («Там, де Ятрань круто в'ється»)

    А які народні пісні ви ще знаєте?

    Перевіримо знання так: я починаю пісню, а ви підспівуєте:

    Ой при галявині, при галявині,

    При широкому полі,

    У великому табуні

    Кінь гуляв по волові.

    Їхав козак за Дунай,

    Сказав дівчині «вибачай».

    Ти, ковзану вороненький, неси й гуляй!

    Розпрягайте, хлопці, кону й лягаєте спочивати,

    А я піду в сад зелений,

    У сад криниченьку копати. - Бойове значення коня не зникло для українців, хоча й скінчився козацький час.

(Учитель демонструє учням останній малюнок альбому « З Української Старовини» «Убитий кінь»).

III. Підсумок вивченого.

Учитель. Руйнування Запорізької Січі Катериною II було самою більшою драматичною подією в історії України XVIII сторіччя. З нею загинула сила, яка протягом понад трьох сторіч захищала Україну від ворогів, давала можливість розвертати економічну й культурну життя. У пам'яті українського народу Запоріжжя, незважаючи на старання російської історії представити його як «гніздо розбійників», які перебували «у доконаному ледарстві й презирливому неуцтві», назавжди залишиться, як «степ широкий, убитого коня — символ волі й незламності духу. Його край веселий, де кожний знаходив захист і волю, начебто припнуто стрілою до землі. Смутком і тугої До духовних стоимостям націй і нині належить витворений у віках національний етичний ідеал — український козак.

IV. Перевірка змісту, записане в зошитах.

V. Коментоване виставляння оцінок за роботу на уроці.

VI. Домашнє завдання. Написати творчу роботу « Якби я потрапив на Запорізьку Січ...»

М. П. Домчук, викладач народознавства м. Суми

Краткий пересказ
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: