Основні одиниці синтаксису – Основні поняття синтаксису, Синтаксис

  

Ока читача більше строгі судді, чим вуха слухача. Вольтер
Основні одиниці синтаксису
Основні одиниці синтаксису

Синтаксис як область граматичного ладу мови поєднує у своїх границях такі одиниці, які або безпосередньо формують повідомлення, або служать компонентами формуючої його конструкції. Такими синтаксичними одиницями є словосполучення, простої речення й складне речення. У сферу синтаксису входять також одиниці повідомлення, які не мають власних граматичних характеристик і поєднуються із граматичними реченнями функціонально.

Крім названих одиниць, що належать тільки синтаксису, у його сферу входять також одиниці, що належать іншим областям мови й беруть участь в утворенні синтаксичних одиниць; це - слово й форма слова. Ці одиниці належать не тільки синтаксису, але також лексиці й морфології; нижче вони визначаються й характеризуються тільки з боку своїх синтаксичних властивостей

Знаменне слово - це одиниця, що, завдяки своїм граматичним і лексико­семантичним властивостям, здатна підкоряти собі інше слово в тої або іншій його формі (формах) або в тої або іншій своїй формі (формах) саме підкорятися іншому слову. Вступаючи з іншими словами в синтаксичні зв'язки, слово бере участь в утворенні синтаксичних конструкцій, які є компонентами оформленої одиниці повідомлення

Так, наприклад, слово читати своїми лексико­семантичними й граматичними властивостями (приналежність до дієслова як частини мови, перехідність, лексичне значення) визначає можливість свого зв'язку з формою вин. п. ім'я в об'єктному значенні, підкоряє собі цю форму й на основі цього зв'язку утворить сполучення (читати книгу, лист, вірші...), що входить в одиницю повідомлення як її компонент: Він читає книгу; Читати книгу цікаво; Сіл читати книгу; Читаючи книгу, заснула; Людина, що читає книгу, підняв голову. Слово місто своїми категоріальними властивостями визначає зв'язку типу нове місто, місто в моря, місто вночі, підкоряє собі форми інших слів і утворить сполучення, які входять як компоненти в такі конструкції, як Побудований нове місто; Я добре знаю це місто в моря; Місто вночі - це зовсім не те, що місто вдень. У цих же з'єднаннях форми слова читати й місто можуть виявитися підпорядкованими іншим словам: читаюча людина, сіл читати, знаю місто

Граматичний характер таких зв'язків різний; вони поєднуються в типи зв'язків, які називаються присловними підрядними зв'язками. Властивості знаменного слова підкоряти собі інші слова в тих або інших формах, весь потенціал зв'язків, що належать слову, становить область синтаксису слова (про зв'язки, що виникають на основі підпорядкування форм слів, див. нижче).

Конструкція, що утвориться на основі реалізації підрядних зв'язків, визначених лексико­граматичними властивостями слова, називається словосполученням. Словосполучення - це те синтаксичне об'єднання, що утвориться сполученням знаменного слова й форми іншого знаменного слова на основі підрядного зв'язку. Словосполучення складається зі знаменного слова й форми іншого знаменного слова (або форм інших знаменних слів). Головним (стрижневим) компонентом у ньому є слово (див. вище), підпорядкованим (залежним) - форма (форми) слова. Значення словосполучення - це те відношення між його компонентами, що лежить в основі його утворення

Словосполучення входить в одиницю повідомлення як її компонент, - необхідно в ній присутній або що поширює, розширювальний неї. В умовах язикової або поза­язикової ситуації словосполучення може функціонувати й поза повідомленням як самостійна й закінчена що називає (номінативна, що йменує) одиниця - у назвах, підписах. Це зближає словосполучення зі словом. Властивості словосполучення входити в одиницю повідомлення, брати участь у формуванні простого й складного речення, функціонувати як називающей одиниця, всі його язикові характеристики ставляться до області синтаксису словосполучення

Форма слова (і словоформа, тобто форма окремого конкретного слова) бере участь в утворенні словосполучень, простих і складних речень, всіх видів одиниць, що повідомляють. Форма слова має багаті конструктивні можливості. Правила її функціонування в тих або інших синтаксичних позиціях тісно пов'язані з лексичною семантикою: з лексичним значенням слова, що виступає в даній формі, і з його лексико­семантичним оточенням. У складі словосполучення й речення синтаксичні правила вживання тих або інших форм слів часто обмежені лексико­семантично.

Форма слова має свої синтаксичні функції, які або цілком опираються на її морфологічне значення (така, наприклад, функція об'єкта у форми вин. п. при перехідному дієслові або функція підмета у форми, що називає, ім'я - ім. п.), або - у багатьох випадках - виходять за рамки цього значення. У синтаксичних конструкціях вступають у складну взаємодію морфологічне значення самої форми слова і її значення як члена такої конструкції. Так, у реченнях Хворого б'є тремтіння; Дитини охопив озноб; Юнака обуяло сумнів при формуванні значення члена речення - ім'я у формі вин. п. взаємодіють наступні язикові фактори:

1) морфологічне значення самої форми - об'єктне;

2) лексична семантика іменника (натхненність, особистість);

3) значення присудка (мимовільний стан);

4) відкриваюча (початкова) позиція форми вин. п., у реченнях з подібним лексичним складом призначена для форми із суб'єктним значенням (порівн.: Хворий тремтить; Дитина в ознобі; Юнак у сумніві, сумнівається);

5) регулярна співвідносність такого вин. п. з формою ім. п. (див. приклади в п. 4). У результаті взаємодії всіх цих факторів такий вин. п. у реченні здобуває значення суб'єкта мимовільного стану. У побудовах типу Дай закурити; Принеси поїсти (разг.) вступають у взаємодію граматична семантика інфінітива, лексичне значення дієслова, позиція, у якій інфінітив виявляється при перехідному дієслові зі знач. конкретної дії, спрямованого на об'єкт; у результаті взаємодії всіх цих факторів інфінітив здобуває об'єктне значення, рівне значенню вин. п. у таких випадках, як Принеси їжу; Дай цигарку. Всі явища, пов'язані із синтаксичними можливостями форм слів, із правилами їхнього вживання й функціонування, ставляться до синтаксису форми слова

Наша граматика. § 1708

Краткий пересказ
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: