Романтизм і реалізм в оповіданнях Горького

  

Вся рання творчість М. Горького спрямовано на пошук позитивного героя, з одного боку, і на нещадне викриття існуючої дійсності - з іншої. Тому у творчості молодого письменника своєрідно переплітаються два художніх методи - романтизм і реалізм. Це підтверджує сам М.

Горький у статті «Про те, як я вчився писати»: «Отже, на питання: чому я став писати? - відповідаю: по силі тиску на мене «томливо бідного життя» і тому, що в мене було так багато вражень, що «не писати я не міг». Перша причина змусила мене спробувати внести в «бідне життя» вимисли, вигадки... а по силі другої причини я став писати оповідання «реалістичного» характеру...

» У центрі ранніх добутків письменника - конфлікт сильної особистості й усього іншого миру, якому не можна не визнати типово романтичним. У цьому конфлікті автор, безумовно, на стороні сильної особистості й надає їй всі основні атрибути романтичного характеру: гордість, самітність, невгасиме прагнення до волі.

Такий, наприклад, Макар Чудра в однойменному оповіданні. Він - вільний циган, незалежний і гордий. Ідеал людини для Макара - мандрівник, що пізнає мир у своїх мандрівках: «Так ти ходиш? Це добре! Ти славну частку собі вибрав, сокіл. Так і треба: ходи й дивися, надивився, ляж і вмирай - от і всі!» Ідеальний романтичний герой завжди суперечить миром, з існуючим порядком речей.

У легенді про Лойко й Радде, що розповідає Макар Чудра, зіштовхуються дві сильні особистості. Їхня незалежність, гордість захоплюють, залучають, але й прирікають на самітність і неможливість щастя. Вони стають рабами власної гордості, вони готові віддати за волю життя, нею вони не стануть жертвувати навіть заради людей, яких люблять. У своїх ранніх оповіданнях М. Горький зображував босяків - «колишніх людей», відкинутих суспільством, що втратили все. У цих оповіданнях, безумовно, присутні реалістичні тенденції.

Вони проявляються, по-перше, у нещадному викритті того громадського порядку, що виштовхує з життя далеко не самих гірших людей. Так, Челкаш в однойменному оповіданні володіє «кипучою нервовою натурою», однак вона не знаходить у цьому світі іншого прояву, крім злодійства й пияцтва. По-друге, у цих оповіданнях «колишні люди» зображені дійсно людьми. Тут Горький треба одному з найголовніших канонів реалізму: шукати й знаходити Людину в будь-якій людині, навіть самому «маленькому» і забитому. У цьому плані рання проза М. Горького безумовно протистоїть песимізму, розпачу, цинізму, показує, що в кожній людині таїться величезний запас сил Романтичні і реалістичні тенденції переплітаються в горьковском сприйнятті природи. З одного боку, як часто буває в реалістичних добутках, природа виражає сутність характеру героя.

Не випадково, наприклад, Челкаш почуває себе вільним тільки в море, а вмираючий Ларрасмотрит у небо. Цим підкреслюється гордість і самітність героїв. З іншого боку, як у добутках романтиків, природа тісно пов'язана із щиросердечним станом героїв. Море в оповіданні « Челкаш», ліс у легенді про Данко, степ в оповіданні «Дід Архип і Ленька» змінюються по ходу розвитку сюжету: якщо на початку добутку природа спокійна, то під час зіткнення героїв починається гроза або бура Крапка перетинання романтичних і реалістичних тенденцій у ранній творчості М. Горького - дума письменника про Людину. Людині, покликання якого, як пише М. Горький, - «нове створити на викуваних думкою непорушних підвалинах волі, краси, і - поваги до людей!

»

Краткий пересказ
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: