Розкажіть про Гомера як легендарного основоположника європейської літератури. Поясніть суть гомерівського питання

  

Гомер — легендарний поет, який стояв біля витоків грецької, а отже, і європейської літератури. Його ім’я пов’язане з найдавнішим літературним жанром греків — героїчним епосом. Місце народження Гомера дотепер не встановлено, як і більшість біографічних відомостей про уславленого поета Стародавньої Греції. Дещо про засновника грецької літератури розповідають давньогрецькі історики Геродот та Плутарх, але ці розповіді не можна сприймати як достовірні біографічні факти, бо основою є легенди про Гомера. Вважають, що Гомер жив приблизно у VIII ст.

до н. е. Легенди розповідають, що за честь називатися малою батьківщиною Гомера сперечалися сім грецьких міст, але ця суперечка так і залишилася нерозв’язаною. Тільки місто Смірна в іонічній Малій Азії та острів Хіос здаються більш-менш імовірними претендентами на таке право. Антична традиція зображує Гомера сліпим (слово «гомер» іноді тлумачать як «сліпий»).

Проте його поеми свідчать, що принаймні від народження він не був сліпим. Адже зорові образи посідають у поемах Гомера провідне місце. Але стародавнім грекам був близький і зрозумілий образ саме сліпого Гоме-ра — загадкового, натхненного богами мандрівного поета-провидця, який знає все про минуле і може передбачати майбутнє. Для стародавніх греків і римлян поеми Гомера «Іліада» та «Одіссея» втілювали найвищу мудрість, були найавторитетнішим джерелом знань. Їх учили напам’ять, переписували, цитували. На думку Григорія Сковороди, «Гомер був першим пророком древніх греків». Але вже в античності виникли різні погляди на дві проблеми: про авторство і про обставини виникнення «Іліади» та «Одіссеї».

За античних часів переважно ніхто не сумнівався в існуванні Гомера і в тому, що принаймні «Іліада» створена саме ним. Наприкінці XVIII ст. деякі вчені висловили думку про те, що «Іліада» є сукупністю окремих героїчних пісень, нібито механічно зведених в єдине ціле невідомим редактором лише у середині VI ст. до н. е. На початку ХІХ ст.

це припущення набуло форми «теорії малих пісень». Однак ця версія невдовзі була категорично відкинута більшістю академічних учених, оскільки вона ігнорувала незаперечний факт — композиційну цілісність обох поем. Особливо активно виступили проти даної теорії поети й письменники, які високо цінували художню досконалість гомерівського епосу,— Гете, Шиллер, Гнєдич, Гоголь. У наш час учені-філологи намагаються реконструювати першооснову «Іліади» та «Одіссеї», визначити джерела, якими користувався поет, дізнатися, які історичні події були трансформовані в міфах, як поєдналися в поемах Гомера правда життя і правда поезії. Більшість учених схильні вважати, що основою «Іліади» стала міфоло-гізована історія мікенського періоду Давньої Греції. На межі І тисячоліття до н.

е. вона сформувалася як героїчне сказання на стародавньому еолійському діалекті.

Згодом це героїчне сказання було перенесене до давньогрецької Іонії, де його стали оповідати вже на іонійському діалекті. Там воно побутувало у вигляді окремих усних оповідей аж до середини другої половини VIII ст. до н.

е. , тобто до того часу, коли Гомер об’єднав у єдине ціле окремі усні оповіді й створив величну поему. Вважається, що на той час писемність досягла такого рівня, що Гомер, працюючи над «Іліадою», користувався письмом. Інакше неможливо пояснити гармонійність характерних для поеми композиційних засобів. Разом із тим окремі частини епосу виконували для слухачів співці-рапсоди, які або скорочували текст записаної поеми, або вносили до нього певні зміни, зумовлені авторською індивідуальністю її виконавців.

Щодо «Одіссеї», то соціальні відносини, зображені у поемі, та елементи нового світогляду, які дещо суперечили героїчним ідеалам, дозволяють датувати цей твір приблизно початком VII ст. до н. е. У подальшому обидві поеми зазнали невеликих змін за рахунок внесення незначних доповнень, які загалом не змінили початкового характеру поем. Але як би не уявляли собі сучасні дослідники історію виникнення гомерівського епосу та його творця, для європейської спільноти Гомер і його безсмертні поеми були, є і будуть неперевершеним зразком високої духовності античної культури. Висновок.

Учені різних країн світу впродовж століть сперечаються: чи був Гомер реальною людиною, чи насправді він є автором «Іліади» та «Одіссеї». Але греки вірили в існування Гомера. Для них він був перший Автор і взірець. Усі наступні автори епічних творів так чи інакше наслідували славетні поеми. Те, що у давніх греків не виникало сумнівів щодо існування Гомера — людини, яка здатна на величну художню творчість,— свідчить і про усвідомлення ними значущості творчої особистості, і про усвідомлення літератури як особливої реальності, яка відокремлюється від вірування. Опорні слова: легендарний поет, біографічні відомості, традиція, авторська індивідуальність.

Краткий пересказ
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: