В. Близнець. коротко про митця.«Звук павутинки»

  

Мета: коротко ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом письменника, розпочати роботу над твором «Звук павутинки»: з’ясувати романтичність та ліричність твору, його ідейно-тематичне спрямування; опрацювати змісту твору; розвивати вміння школярів узагальнювати, робити висновки, грамотно висловлювати власні думки, судження, спостереження; формувати кругозір, естетичні смаки; прищеплювати почуття любові до краси природи, рідного краю; виховувати повагу до творчості В. Близнеця.
Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет В. Близнеця, бібліотечка його творів; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
Хід уроку I. Організаційний момент II. Актуалізація опорних знань Бесіда за питаннями:

Чому роки дитинства в житті людини вважаються найщасливішими?

Охарактеризуйте ту людину, яка розуміє природу і ставиться до неї як до живої істоти.

З чим пов’язано жорстоке поводження людини із природою?

Які риси характеру ви цінуєте в людині? Чому?

Чим перевіряється справжня дружба?

Чи прощаєте ви зраду? Свої думки обґрунтуйте.

З якою метою перед вивченням того чи іншого художнього твору ми знайомимося з життям і творчістю його автора? III. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу Я належу до того покоління, якому випав шматочок безкінечно радісного довоєнного дитинства. В. Близнець Усі дорослі спочатку були дітьми, Тільки мало хто з них про це пам’ятає. Антуан де Сент-Екзюпері 1.

Життєвий і творчий шлях В. Близнеця (матеріал для вчителя) ВІКТОР СЕМЕНОВИЧ БЛИЗНЕЦЬ (1933–1981) Народився В. С. Близнець 10 квітня 1933 року у селі Володимирівка на Кіровоградщині в багатодітній родині селянина-колгоспника. Змалечку зазнав багато горя — народився в рік голодомору. Він був четвертою дитиною у сім’ї. Батько — росіянин, мати — українка.

Вони одружилися, коли йшла громадянська війна, і замість весільної подорожі молоде подружжя вирушило на Південний фронт — бити Врангеля. Після війни батьки оселилися на Кіровоградщині й зажили мирним життям. Письменників часто запитують, хто вплинув на їх формування як літераторів. Віктор Близнець в автобіографії дає відповідь: «Питаєте про впливи, про літературне навчання... Одна людина була для мене і Шекспіром, і Котигорошком, і Сагайдачним. Це — мій батько. Він для мене — жива історія з усім минулим, сучасним і прийдешнім».

Батько відкрив для сина книгу життя, книгу землі. Мати пильно оберігала своє родинне вогнище і повчала: не свисти в хаті, не гойдай ногами, не тарахкоти ложками... Зростав хлопчик серед безконечних сивих полинових рівнин і безмежного неба у високості. Степ і небо увійшли в душу майбутнього письменника назавжди. А ще була річечка, захоплюючі ігри «в білих і червоних», а в неділю — скачки на конях, привілля степу, де хлопчаки цілим гуртом пасли колгоспні табуни. Потім було навчання у школі, але його перервала війна. Разом з дорослими Віті довелось пережити важкі часи окупації, голод, жахи.

Пізніше однією з тем його творчості стане тема «діти війни». Після закінчення війни продовжував учитися. Школа тоді була без книжок, зошитів, олівців. Пам’ятає, як його мама, сільська вчителька, фарбувала крохмалем газету і з пам’яті відтворювала сторінку букваря, бо в цілому селі не збереглося жодного.

А ввечері ця газета знову фарбувалась, і писалися на ній літери, склади. Вчився Віктор старанно, багато читав і потай пописував вірші. Був дуже здібним та допитливим учнем, школу закінчив із золотою медаллю.

Все подальше життя в нього пов’язане з книжкою. Віктор Близнець дуже яскраво пам’ятав геть усе з власного дитинства. Особливо згадувалися йому повоєнні роки і ночі в степу. Він стеріг трактора, і йому треба було дочекатися зміни — старого діда Верни-гору, нічного сторожа. Хлопчик сидів на порозі дерев’яного вагончика і спостерігав, як заходить сонце. Тільки він, степ, тиша і вечорова зоря, що сходила на небі.

Для нього це було як щоденне кіно. Хлопчик вслухався в тишу, чи, бува, не почує, як шкарбають на шляху дідові валянки і як глухо покашлює дід.

Він довго так сидить, аж поки не вловить стукіт копит. Це його товариш Альоша править конем, сидячи верхи на бочці-водовозці. У них є домовленість — розказувати один одному казки. Альоша вмощується біля нього, і Вітя починає спочатку про Івана-Побивана, про барона Мюнхаузена, про Кожум’яку, а потім — страшні, про лисого степового чорта, що ховається в житі.

Від тих казок самому стає моторошно, а коли подумає, що Альоша може поїхати і він залишиться сам, починає вигадувати свої казки, аби затримати друга... Уже дорослим Віктор Близнець часто любив читати казки.

Він закінчив факультет журналістики Київського університету і став відомим письменником. Був щирий, по-дитячому наївний. Коли в товаристві заходила мова про якийсь маловідомий твір і йшло його жваве обговорення, Віктор Близнець переважно мовчав.

Уже складалася думка, що він цього твору не читав — і раптом коротке, влучне й оригінальне судження. Це інтенсивна робота думки і душі. Прийшов у літературу з оповіданнями для дорослих, та скоро відчув, що його покликання — писати для дітей. Для них він переклав з давньоруської і переказав літопис «Повість минулих літ».

Деякі з його творів автобіографічні. Найпопулярніші твори письменника: повісті «Паруси над степом», «Землянка», «Древляни», «Звук павутинки», «Мовчун», «Женя і Синько», «Як народжувалася стежка», «Золота гора до неба», «Золота павутинка», повість-казка «Земля Світлячків». Публікуватись В.

Близнець почав з 1959 року, а перша книжка оповідань «Ойойкове гніздо» вийшла у 1963 році. Працював редактором у редакціях газет, журналів, видавництвах. Письменник страждав через складну ситуацію в країні, і це роз’ятрювало його надзвичайно вразливу душу, розхитувало нервову систему. Доведений до відчаю, В.

Близнець власноруч обірвав своє життя в 1981 році. 2. Робота над аналізуванням твору В. Близнеця «Звуки павутинки». Розділи «Срібний чоловічок», «Сопуха» 2.1.

Переказування найцікавіших фрагментів розділів твору. 2.2. Історія написання. Письменник присвятив твір «Звук павутинки» трав’яним коникам, хрущам, тихому дощу, замуленій річечці як найкращим спогадам дитинства. 2.3. Тема: зображення хлопця, який сприймає навколишній світ як дивовижний, фантастичний, чаруючий. 2.4.

Ідея: возвеличення любові до краси природи, поваги до неї, прагнення відчувати себе її невід’ємною частиною. 2.5. Основна думка: «..який світ! Скільки кругом живого народу!

»; «Для чого вбивати живе?». 2.6. Жанр: повість. 2.7.

Сюжет. Розповідь ведеться від першої особи. 2.7.1. Розділ «Срібний чоловічок». Герой твору слідкує за срібним чоловічком, який здається йому дивним. Хлопець намагається його спіймати, але йому не вдається.

Після дощу затекла хата, де мешкає герой, тому він дивується краплям, тій чарівній музиці під час їх падіння до тазика та ночв. Сонячне кіно — посягання піратами на красу Вишневих Пушинок. Допомога срібного чоловіка — Бумса, Пушинкам. Сумування хлопця з приводу шкоди, якої він завдав метелику. Повага хлопця до Бумса.

2.7.2. Розділ «Сопуха». Сопуха — істота, якою лякають дітей. Ставлення хлопця до Сопухи. Герой у пошуках кудлатої істоти. Чарівний світ, який побачив хлопець за хатніми дверима у дворі. Герой спостерігає за живими істотами (народом), що оточують його.

2.8. Обговорення змісту розділів за питаннями: 2.8.1.

Розділ «Срібний чоловічок».

Чому твір починається цікавими музичними звуками? Про що вони свідчать?

Яким хлопчику уявляється срібний чоловічок?

(«Він тоненький, як стеблинка, той химерний чоловічок. І світиться — синім вогнем. А бистрий, моторний — не вслідкуєш за ним. Шасть, шасть!

— так і бігає по домівці, та все скоком-прискоком, так і пурхає по хаті, і здається: блискає світлячок у пітьмі. Крильця у нього легкі і прозорі, як у трав’яного коника, і коли він змахує крильцями, вони тихо шерхотять, майже нечутно потріскують: трісь-трісь-трісь...

») Як він до нього ставиться?

Де розшукував хлопчик срібного чоловічка?

Що трапилося з хатою, де мешкав хлопчик, після дощу? Як цю подію сприймали герой та його мати?

З чим це пов’язано?

Яким чином хлопець міг спостерігати за сонячним кінофільмом?

Чим вразили героя твору Вишневі Пушинки?

(«Цілими днями вони сидять нишком. Сумують за сонцем, за фіалками, за вишневим цвітом. ... Гляньте, які вони чемні й поважні. Гуртом, поволеньки виступають із темряви маленькі живі клубочки»). Які художні засоби використовує автор, змальовуючи Пушинки. Чому слово Пушинка пишеться з великої літери?

Що трапилося під час кружляння Пушинок?

Краткий пересказ
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: