Знайомство з билинами

  

Знайомство з билинами доцільніше всього почати з уроку позакласного читання, на якому буде розглянута картина В. Васнецова «Богатирі» і пролунають уривки з різних билин. Це допоможе ввести дітей у поетичну атмосферу народного епосу й познайомити з головними його героями - Микулою Селяниновичем, Іллею Муромцем, Добриней Никитичем і Алешей Поповичем. Билина про Вольге й Микуле створює монументальний образ богатиря-орача. Подібно Іллі Муромцю, Микула Селянино-Вич - улюблений герой народу.

Його мирна праця вимагає не менше моці, чим ратні подвиги Іллі. Вага селянської праці в билині зображується символічно: кленову сошку Микули не може витягтися з борозни вся «дружинушка хоробра» князя Вольги, а

  • Під'їхав оратай-оратаюшко
  • На своїй кобилці соловенькой
  • До цій до сошки до кленовоей:
  • Брав-Те він сошку однією рукою,
  • Сошку із земельки повидернул...

Воїн, що коштує на стражі батьківщини, її безпеки й спокою, орач, що обробляє її землю,- могутні богатирі, що представляють собою, за словами А. М. Горького, «гігантське узагальнення життєвого досвіду народу». Включення в програму уроку билин «Добриня й Змій», «Алеша Попович і Тугарин» має на меті розширити подання учнів про російський героїчний епос, познайомити їх з новими билинними сюжетами й героями Діти читають будинку цілком одну з названих билин (на вибір) і готовлять до переказу ту її частину, у якій, з їхнього погляду, яскравіше всього проявляється характер богатиря, де розповідається про найбільш значний його подвиг. Отримані враження будуть бути основою для роботи із уже знайомого хлопцям картині В. Васнецова «Богатирі». Усним оповіданням учнів про те, що на ній зображено, завершується урок. Питання, що направляють увага школярів при підготовці оповідання, сформульовані вучебнике. Природно, що в V класі це буде не оповідання про картину, що вимагає більшої художньої підготовленості, відомого досвіду сприйняття живопису, знайомства із творчістю художника, це буде оповідання по картині, образи якого пожвавлюються дитячою фантазією й враженнями, отриманими при читанні билин Розглядаючи разом із учителем картину, діти закріплюють уміння користуватися необхідною для оповідання лексикою - назвами предметів військового спорядження, кінської збруї, одіяння богатирів і т.д. (кольчуга," рукавиці, чоботи сап'янові, меч, піхви, спис, палиця, сагайдак, лук і т.д.). Незважаючи на зовнішню статичність образів картини опа повна внутрішнім напруженням, таїть у собі зав'язку, початок близького, «підступаючого» дії - сутички з ворогами, жорстокої битви трьох богатирів з незліченними ворожими полчищами, що прагнуть вторгнутися на Російську землю. От про цьому й повинні розповісти учні Додому задається читання статті « Народ-Розповідач казок». Перший урок по темі починається з обговорення прочитаної будинку статті, у процесі якого уточнюється розуміння, які добутки усної народної творчості називаються билинами, хто їх складав, що в них виспівується, які улюблені герої билин. Відразу роз'ясняється значення слова «богатир» (по В.Далю): «Людина рослий, огрядний, дужий і видний; надзвичайний силач; сміливий і щасливий; хоробрий і щасливий воїн, витязь». Билинному богатиреві властив вся сукупність названих якостей і^ознак. На цьому ж уроці вчитель розповідає поетичну «біографію» Іллі Муромця, користуючись матеріалами, викладеними вище. Далі на першому ж уроці повинна пролунати сама билина «Ілля Муромець і Соловей Розбійник». Учитель читає її, ретельно заздалегідь приготувавшись, намагаючись у читанні передати ритмічну й інтонаційно-мелодійну своєрідність російських епічних пісень У тексті билини «Ілля Муромець і Соловей Розбійник» у хрестоматії проставлені наголоси, які показують основні акценти ((наголосу) кожного рядка, її опорні ритмічні центри Тому що билини виконувалися речитативом («співалися говорком», як пише В. П. Анікін1), те їхній віршований ритм обумовлений наспівом. Билинний рядок найчастіше має три головних наголоси, причому третє завжди перебуває на третьому складі від кінця. Четвертий, додатковий наголос падає на самий останній склад і при наспіві створюється протягом цього складу. При читанні ж закінчення билинних віршів сприймаються як дактилічні Билинний вірш характеризується постійною кількістю наголосів у кожному рядку й різній кількості складів, що не несуть наголосів, у междуударних проміжках. Наприклад:

  • Те пехотою ніхто так не проходжував,
  • И на доброму коні ніхто так не проїжджував,
  • Туди сірий звір так не прорискивал,
  • Птах чорний ворон не нролетивал.

Таким чином, билинний вірш ставиться до так званих ударників, або акцентним віршам — основному виду вільного вірша. Г. В. Артоболевский пишуть: «Такі вірші вимовляються так, щоб від наголосу до наголосу проходило рівний час... Спробуйте вимовити ці вірші, відбиваючи рівно такт,, і ви побачите, що там,, де між ударними складами багато неударних складів, вам доведеться неударні склади вимовити швидше, а в інших місцях або розтягти їх, або зробити маленьку паузу, щоб проголошення наголошеного складу збіглося з ударом такту». Ці зауваження стосуються деяких особливостей ритму билин і темпу їхнього читання. Учитель не співає, не каже билину, він неї читає. Тому йому представляється можливість навіть за умови повільного, спокійного, може бути, навіть трошки врочистого читання показати голосом і паузами окремі композиційні частини билини, виразити значущість подвигу богатиря інтонаційним виділенням (підвищенням голосу) того слова, що особливо важливо:

  • ...Він як став-те цю силушку велику,
  • Став конем топтати, став списом колотися
  • Ай побив він цю силу всю велику

Читання дозволяє передати своєрідність діалогів билини. Виразно прочитана розмова князя Володимира з Іллею Муромцем роз'ясняє учнем суть взаємин стольного князя й селянського сина, розкриває їх характери Перед читанням треба роз'яснити дітям, що билина, що їм має бути прослухати, уперше була записана наприкінці минулого століття (біля ста років тому) на півночі зі слів крестьянина-сказителя. Учений - збирач билин - намагався у своєму записі зберегти всі особливості його виконання, тому ми знайдемо в билині такі- слова й вираження, які характерні для північного говору (фонетичний запис: «Алі ти йти не хошь, алі нести не мошь?», «потикаєшся», «стрелил», «спущал», «откулешний» і ін. У билині є слова, яких уже в сучасному мовленні не зустрінеш: «око з косицею», «терема», «береза покляпая», «князі підколінні». Нарешті, багато слів у билині вимовляються не так, як вони вимовлялися у звичайному мовленні, а так, як цього вимагав билинний вірш: «А окольноей доріжкою - ціла тисяча», «Його добрий кінь так богатирскийй», «Ай отут стария козак да Ілля Муромець...»

Краткий пересказ
Рейтинг
( Пока оценок нет )
Русский язык и литература/ автор статьи
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный Отличник